За підсумками нинішньої збиральної кампанії харківські хлібороби зробили вагомий внесок у загальнодержавний коровай. Вони посіли друге місце в Україні з валового збору ранніх зернових та зернобобових культур і стали лідерами з валового збору озимої пшениці. Як аграріям, попри невтішні прогнози експертів, удалося досягти таких успіхів та про клопоти, якими вони переймаються в останні погожі дні початку осені, ми попросили розповісти голову ради старійшин Асоціації фермерів та приватних землевласників Харківської області Івана Бикова.

 

Голова ради старійшин Асоціації фермерів та приватних землевласників Харківської області Іван БИКОВ: «Намагаємося кооперуватися, щоб зберегти зібраний урожай до ліпших цін»

— Іване Олександровичу, що сприяло такій рекордній кількості врожаю ранніх зернових і чи задоволені результатами праці фермерські господарства, яких у Харківській області налічується вже понад дві тисячі?

— Задоволені, але хотілося б більше. Усі фермери намагаються отримати максимальний урожай, але не всім Бог дає. Так склалися погодні умови, що й ми потерпали від весняних заморозків. Озимина вийшла із зимівлі непогана, але проснулися і патогенні мікроорганізми, які впливали на ріст рослин. Перед цим були заморозки, і саме в цю пору озимина почала виходити зі стадії морозостійкості. На півдні вона вийшла раніше, бо там раніше відновила вегетацію, і ці заморозки зрізали колос повністю. Це і є одна з причин, що південь України залишився без зерна. У нашій зоні озимина виходила зі стадії морозостійкості пізніше і пізніше відновила вегетацію. Ця фаза припала на час, коли було частково пошкоджено колос морозами, і рослини, щоб дати максимальні генеративні органи, пустили додаткові пагони. Внаслідок цього збільшився ступінь кущування. Пізніше пройшли дощі, вони дали змогу наздогнати те, що пшениця втратила через весняні холоди й посуху. Крім того, сприятливі погодні умови позначилися й на тому, що пшениця додала й значну кількість продуктивних стебел. Сказати, що все це наша заслуга, не зовсім правильно. Але частково, так. Бо ми спостерігали за озиминою й увесь цей період, намагалися її підживлювати. Навіть коли вже не могли вийти в поле сіялки, підгодовували з обприскувачів. Ось такими спільними зусиллями вдалося отримати вагомий результат врожайності ранніх зернових у нашій області.

— У народі кажуть: не той хліб, що в полі, а той, що в коморі. Чи є де зберігати вирощене збіжжя?

— Усі великі фермерські господарства мають сховища для збереження врожаю. Бо за період дії пільги з ПДВ, коли 20% спрямовували на розвиток, це сприяло тому, що фермери і техніку купували, і сховища будували. А дрібні фермерські господарства та ті, що розпочали свою діяльність пізніше, сховищ не мають і ситуація в них жалюгідна. За останні сім років ми залучили багатьох людей до фермерства. Тепер одноосібники стали фермерами: забрали свої паї, беруть у людей паї, і оскільки коштів у них обмаль, виникають проблеми зі сховищами. Тому одні змушені продавати урожай прямо з поля, інші домовлятися про місце в приватних сховищах. Наприклад, сховищами нашого господарства щорічно користуються три-чотири фермери. Так ми намагаємося кооперуватися, допомагаємо людям зберегти врожай до ліпших цін. Хтось користується державними сховищами. Але таку розкіш можуть собі дозволити одиниці, бо ціни там дуже високі.

— До речі, про ціни. Раніше фермери нарікали на ціноутворення. Чи влаштовує сільгоспвиробників нинішня ціна на зернові культури, зокрема на пшеницю?

— Неврожай на більшій частині України, Європи і Росії сприяв тому, що ціни утрималися в середньосвітових межах. Вони не впали так, як це було торік. Тоді в період збирання врожаю в порту Австралії вони сягали 230 доларів за тонну, у портах Європи — 237, а в порту України — 140 доларів. Цього ж року перед початком жнив ціна в порту нашої країни була 230 доларів і в момент збирання врожаю знизилася до 160 доларів, очікувалося, що падатиме й надалі. Але внаслідок того, що ситуація з урожаєм в Україні склалася плачевно: південь залишився зовсім без зерна, ціна повернулася до 187 доларів, а зараз добирається до 200 доларів за тонну. Одним словом, нестача продовольства зробила свою справу і ціна утрималась.

— Нині аграрії Харківщини готуються до збирання соняшнику та кукурудзи. Які ваші прогнози на урожай пізніх зернових культур?

— Річ у тім, що в південних регіонах немає ні пшениці, ні соняшнику, він згорів. Не буде там і кукурудзи. Там склалася невтішна ситуація з урожаєм і люди продають і господарства, й техніку. Держава обіцяла підтримку 5 тисяч гривень на гектар, але обіцянки свої не виконала. Люди залишилися сам на сам з природними катаклізмами, і перспективи у них дуже невеселі. Ви ж, напевне, чули про трагічну ситуацію на Одещині, фермер вчинив самогубство. Він не просто виявив слабкість. У нього були кредити, які банк продав колекторам, і щоб уберегти хоча б сім’ю від них, він пішов на цей крок. Справа стала резонансною, що й відлякало колекторів. Ми обговорювали цю ситуацію з фермерами у нас на Харківщині і дійшли висновку, що ніхто не застрахований від неї у зв’язку з викликами, які є в Одеській області. Адже наступного року усі ці природні катаклізми можуть бути й на Харківщині. І нам доведеться застосовувати поливання, запроваджувати інші нові технології, а все це вимагає фінансів, які потрібно десь брати. Поки що в нас ситуація і з ранніми, і з пізніми зерновими культурами дещо ліпша. Однак соняшник не дуже гарний, і за прогнозами, його урожайність в області буде нижча середньої. Це пояснюється тим, що на глибині ґрунту не було вологи і вологогрядні дощі пішли лише пізньою весною. А рання весна була сухою і холодною. Сьогодні ж соняшник продовжує горіти на сонці, і навіть якщо на стеблі гарна і велика шапка, вона не налита насінням. А це означає, що у рослині немає олійності й натури. Тож матимемо недобір соняшнику в області, як і торік. Щодо кукурудзи, то вона ще зелена, але качан уже налитий, і вона в змозі дати хороший урожай. Отже, на Харківщині кукурудза, як і пшениця, дасть вагомий результат.

— На часі й підготовка до осіннього посіву. Чи достатньо для закладення майбутнього врожаю якісного посівного матеріалу, техніки та пального? На яку допомогу сподіваються фермери від держави?

— Ми готові провести осінній посів вчасно і в оптимальні строки, оскільки насіння у нас достатньо, є пальне і техніка. А от добрива потрібно закупити, та держава замість допомогти фермерам встромляє палиці в колеса. Взяти хоча б блокування податкових накладних. Скажімо, в нашому господарстві через це блокування 120 тисяч гривень нам не заплатив постачальник. Добре, що пальне закупили на весь сезон, а добрива так не закупиш, і де тепер брати на них кошти? Доведеться продавати пшеницю й соняшник, замість утримати його до кращих цін. І це знову будуть збитки для господарства. Крім того, держава обіцяла погашення процентної ставки за кредитами, тож ми узяли ці кредити, а тепер платимо і тіло кредиту, і процентну ставку. А держава як займалася лише обіцянками, так і продовжує лише обіцяти.

Усю складність ситуації, зокрема з блокування податкових накладних, ми обговорили на засіданні нашої асоціації і маємо намір звернутися до суду, щоб досудовим матеріальним забезпеченням позовних вимог притягти до відповідальності чиновників, які ухвалювали це рішення з порушенням законодавства. Адже сама постанова щодо блокування податкових накладних юридичною мовою називається недійсною, оскільки вступає в протиріччя з вищими законодавчими актами.

Володимир ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Іван Олександрович БИКОВ.  Народився 5 лютого 1965 року в селі Нова Слобода Путивльського району Сумської області. Закінчив у 1984 році Маловисторопський сільськогосподарський радгосп-технікум (нині — коледж Сумського національного аграрного університету) та Сумський філіал Харківського сільськогосподарського інституту імені В. Докучаєва (нині — Харківський національний аграрний університет імені В. Докучаєва), де отримав фах зооінженера-генетика у 1992 році.

Має власне господарство «Іванове» на 50 га. З 2015 р. — голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Харківської області. 3 2019 року — голова ради старійшин цієї асоціації.