Міністерство інфраструктури України спільно з представниками найбільших компаній визначилося з диверсифікацією шляхів постачання нафтопродуктів. Ідеться про дизельне пальне та скраплений газ для автомобілів.

Про це стало відомо після оприлюдненої днями спільної позиції міністра інфраструктури Володимира Омеляна та представника Президента у Кабінеті Міністрів Андрія Геруса. Як відомо, вони заявили, що ці важливі питання узгоджують з Укрзалізницею та Адміністрацією морських портів.

Нагадаємо: нещодано Кабмін ухвалив постанову щодо спеціальних мит на імпорт із Росії дизельного пального, яке постачається трубопроводами, і скрапленого газу. Такий захід почав діяти з 1 серпня цього року. Так російське пальне стало значно дорожчим. Після цих дій влади чимало відомих великих нафтотрейдерів відмовилося постачати дизпальне трубопроводами.

Високі чиновники заявили, що потужності нафтових терміналів у морських портах України дають змогу багатократно збільшити обсяги переробки нафтопродуктів уже сьогодні. Також влада вирішила  запропонувати бізнесу надати пропозиції щодо відновлення роботи нафтопереробних заводів в Україні.

Які альтернативні країни постачання, що з них можна транспортувати недорогі дизельне пальне та скраплений газ, розглядають?  Яка готовність наших портових нафтових терміналів?

Єгор Киян, аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень, заявив «Урядовому кур’єру», за цим може приховуватися лише декларація, тобто бажання влади: «Про конкретні домовленості з іншими країнами я не чув. Нині ми залежимо від Білорусі та РФ. Звісно, що введені  спецмита на постачання російського палива  можуть зробити таку продукцію дорожчою, а якщо російська сторона ухвалить відповідні дзеркальні важелі, то це може призвести до значного зростання не лише цін на пальне, а й вартості чималого переліку товарів і послуг там, де є потреба в ньому».

За словами аналітика ринку Геннадія Рябцева, він теж не знає про перемовини та домовленості. Експерт упевнений, що робити було слід так: держава звертається до спостережних рад великих акціонерних товариств, що представляють нафтотрейдерів, і зобов’язує їх робити конкретні справи, зокрема і щодо постачання пального з нових ринків.

«Держава повинна визначити постачання таких видів пального, як пріоритетне — забезпечити відповідною локомотивною тягою наші потяги, які везтимуть залізницею таке пальне; забезпечити чіткий графік розвантаження контейнерів із пальним у наших портах», — зазначає він.

Пан Рябцев упевнений, що уряд не має свіжої інформації щодо портових потужностей. За його словами, вони вже давно не дають змоги приймати та обробляти великі вантажі.

Хоч Олександр Соколов, генеральний директор компанії Pro-Consulting вважає, що нафтотранспортна система України недозавантажена: «У систему магістральних нафтопроводів  України входять 19 нафтопроводів, нафтоперекачувальні станції й морський нафтовий термінал «Південний». Потужність системи на вході — 114 мільйонів т/рік, на виході — 56,3 мільйона тонн на рік. Із початку 2019-го було транспортовано лише 6,9 мільйона тонн (транзит) та 1,3 мільйона тонн на рік (на нафтопереробні підприємства).

У зв’язку з тим, що нема прокачувань магістральним нафтопроводом Одеса — Броди, також простоює морський нафтовий термінал «Південний».

Потужність термінала — 14,5 мільйона тонн на рік з можливістю розширення до 45 мільйонів тонн на рік».

Проте експерти впевнені, що знайти альтернативні джерела постачання за гарною ціною неважко. Вартість пального в європейських країнах за цінами може відрізнятися на 5—7%. Олександр Соколов вважає, що насамперед ідеться про країни ЄС, зокрема Польщу та країни Балтії, а також нарощування поставок дизельного пального з Республіки Білорусь. «Із Білорусі та країн Балтії передбачається доставка пального залізничним транспортом. Серед інших країн є можливість збільшити постачання дизельного пального з Туркменістану», — наполягає він. Основні постачальники скрапленого газу для країн Європи, на його думку, — Катар, Алжир і Нігерія, їх можна також розглядати для поставок в Україну.