Парламент прийняв за основу законопроект, яким вводиться додаткова кримінальна відповідальність за перешкоджання професійній діяльності ЗМІ у випадках, наприклад, погрози на адресу журналіста, взяття його в заручники або винесення судом завідомо неправосудного рішення.
Соціальні гарантії для родини
«У законопроекті запропоновано ввести спеціальні санкції за погрозу або насильство щодо журналіста, зокрема якщо таку погрозу або насильство вчиняє працівник правоохоронних органів чи посадова особа. Також передбачено спеціальні санкції стосовно умисного знищення або пошкодження майна, посягання на життя журналіста, захоплення журналіста як заручника», — зазначив автор цього документа народний депутат Валерій Карпунцов.
Так, законом передбачається покарання строком від трьох до семи років за погрозу вбивства, насильства або знищення майна журналіста і його близьких родичів у зв’язку із професійною діяльністю.
Осіб, які умисно завдали журналістові і його родичам тілесні ушкодження, каратимуть обмеженням волі від 2 до 5 років або позбавленням волі від 2 до 6 років. За погрози представників службових осіб на адресу журналістів законопроект передбачає позбавлення волі від 5 до 12 років.
Убивство журналіста чи замах на його життя каратимуть позбавленням волі на строк від 8 до 15 років або довічним ув’язненням. Тож злочини проти журналістів за тяжкістю будуть прирівняні до злочинів проти суддів.
Документом також пропонується встановити компенсаційні виплати в разі загибелі або поранення журналістів під час виконання ними професійних обов’язків.
Валерій Карпунцов подякував представникам ЗМІ, які, іноді ризикуючи життям і здоров’ям, виконують професійний обов’язок. «Ви пам’ятаєте, скільки було фактів побиття журналістів, знищення їхнього майна, викрадення. А під час Революції гідності до цього були причетні й представники органів державної влади», — підкреслив народний депутат.
Готові поділитися недоторканністю
У пояснювальній записці до проекту закону йдеться про те, що Комітет міністрів Ради Європи в рекомендації №R(96)4 «Про захист журналістів за умов конфліктів і тиску» заявив, що в демократичному суспільстві свобода ЗМІ та вільне і безперешкодне здійснення журналістами їхніх функцій важливі зокрема для інформування громадськості, вільного формування і вираження думок та ідей, а також для перевірки діяльності органів державної влади.
Зокрема, держави — члени Ради Європи повинні дати вказівки своїм військовим і поліцейським силам надавати журналістам необхідні й достатні захист і допомогу, якщо вони їх потребують, і ставитися до них як до цивільних осіб. Крім того, в умовах конфлікту і напруженості держави — члени Ради Європи повинні розслідувати інциденти з порушенням фізичної недоторканності журналістів, що відбулися в межах їхньої юрисдикції.
«Держава повинна забезпечити умови безпеки журналістів шляхом введення спеціальних санкцій. Хотілося б, щоб у нашій державі права журналістів якісно і професійно були захищені, так, як якісно і професійно працюють чесні журналісти, — вважає Валерій Карпунцов. — У Конституції є стаття 34, яка гарантує право громадянам збирати і вільно поширювати інформацію, і це право реалізують журналісти. Але такі належні гарантії, як у Європі, не передбачені в нашому законодавстві».
На думку народного депутата України Ганни Герман, законодавцям потрібно докласти зусиль, щоб захистити журналістів, які працюють на сході країни, в регіонах, охоплених бойовими діями. «В Україні не формально, а де-факто діє ще один батальйон: це український інформаційний батальйон, — зазначила народний депутат. — І це єдиний батальйон, який не повинен мати командирів. Там усі рівні, всі мають однакові права і свободу ставити не лише ті запитання, котрі диктує суворість воєнного часу, а ті, які журналіст вважає необхідними. Більш того, я просила б Президента України, коли він нагороджує бійців батальйонів за звитягу, не забувати і бійців українського інформаційного батальйону, бо їхні звитяга і мужність і ті небезпеки, на які вони наражаються, абсолютно не менші від небезпек, які витримують усі люди, які потерпають в Україні від війни. І я просила б нас усіх пам’ятати, що змінюються влади, але не повинна змінюватися основна засада — журналісти. Журналістський батальйон ніколи не повинен бути прислужником жодної влади, а повинен ставити незручні, неприємні запитання, бо не буває нерозумних запитань — бувають нерозумні відповіді».
А ось народний депутат Михайло Опанащенко пропонує надати журналістам статус недоторканності як народним депутатам. «Журналісти справді стали в Україні ще однією політичною складовою нашого життя. І журналісти дуже легко можуть як підняти народ проти порушення закону, так можуть і заспокоїти, привести до миру і злагоди. Саме вони формують основну частину громадської думки, — каже він. — Журналіст повинен мати в нашій країні недоторканність як у депутатів. Так само він повинен мати певні гарантії: якщо він працює у складних умовах, в умовах воєнного часу, то має забезпечену родину. Тому цей закон дуже важливий. Але хотів би ще внести поправку, яку потрібно прийняти. Якщо депутати дозволяють собі проявляти такий собі чоловічий нездоровий хист і мордувати журналістів, потрібно їх позбавляти недоторканності. Дуже прикро було дивитися на події, які відбувалися у нас в країні останнім часом».
До речі, таку пропозицію озвучують уже не вперше. З подібною ініціативою виступив і народний депутат Олег Ляшко, пообіцявши зареєструвати відповідний законопроект. За його словами, «тих, хто говорить правду», треба захистити. Щоправда, поки що такий документ на його сторінці на сайті Верховної Ради чомусь так і не з’явився.
Ми в Google+