Стрітення, Громниця, Зимобор — назви різні, але окреслені в українців одним святом, яке відзначаємо 15 лютого. Біблійна оповідь стверджує, що Пресвята Марія принесла Божого Сина до Єрусалимського храму на сороковий день його народження. Тут їх зустрів праведник Симеон, який чекав на таку подію багато років. Отож християни східного обряду на означення цієї події святкують Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа, церква у цьому вбачає ще й символ: на зміну Старому Завіту приходить Новий.
У народі цей день називають також Громницею, бо освячують у храмах свічки, які запалюють як оберіг під час грози. Є ще одне найменування — Зимобор (зима бореться й зустрічається з весною). І хоч у природі триває боротьба пір року, людям від того радісно: збираються на спільну забаву, щоб якнайшвидше провести морозну та сніжну зиму й закликати весну красну.
Тернопіль також влаштував яскраве свято. Головним місцем проведення стала набережна і Тернопільський став, ще скутий кригою. Двобій зими й весни тернополяни й гості обласного центру побачили-відчули з театралізованого дійства, яке організували працівники закладів культури. Заслуги зими, певна річ, відзначили: було чимало радісних свят, на ковзанах і лижах каталися, діти у сніжки гралися. Зима від такої похвали трохи розчулилася й зізналася, що вже не дуже добре почувається, чогось їй зле: хоче поглянути на небо й побачити сніжинки, замість цього з нею грається сонячний промінчик; хоче подивитися на землю та побачити ковзанку, а там біжать струмочки; хоче вдихнути морозне повітря, а воно якесь не таке; сніг не білий, а брудний. Потім схаменулася й нумо всю свою злість, гнів, роздратування, холодний норов демонструвати. Та дарма! Адже зима вже стрітенська, коли можна її й застерегти, щоб на весну брів не хмурила. І водночас закликати саму весну. Вона одразу відгукнулася, прийшла в зеленому віночку, з гостинцями в кошику.
«Я царівна — куди ступаю, сонце лагідне сяє, все довкола оживає, розцвітає», — гордо промовила. А тоді звернулася до зими: «Лютуй не лютуй, а твоєму пануванню настає кінець». І стали дві пори року мірятися силами.
На святі дотримувалися ще однієї давньої традиції — обряду спалення богині зими Мари (її опудало виготовили із сіна), щоб з димом пішли від нас усі біди й тривоги, а іскорки очищеного вогню зігріли наші душі, принесли добробут, сподівання на щасливий урожай та мир на українській землі.
Безперечно, на стрітенському святі панувала й пісня — народна, авторська, сучасна, було привільно й колядам, щедрівкам. Розмаїті забави організували і для дітей, і для дорослих. Узимку, знаємо, треба дбати, щоб дрова нарубані були в запасі. Тож один з торговельних закладів Тернополя, де продають бензопили відомої європейської фірми, долучився до конкурсів витривалості. Перший — хто найбільше часу на витягнутій руці потримає бензопилу. Згодом змагалися на якнайшвидше нарізання колоди звичайною пилкою.
Звісно, на переможців очікували призи. В іншому місці можна було здобути, точніше, дістати з кількаметрового крижаного стовпа «Здійснення бажань» як дарунок продуктовий набір. Щоправда, знайшовся лише один відчайдух домогтися у такий спосіб бажаного.
Ми в Google+