ЛЕГЕНДИ Й РЕАЛІЇ

Про що розповідають цілющі джерела

Почнімо зі, здавалося б, далекої теми. З того, що Україна, зокрема й Черкащина, — багаті на цілющі водні джерела. У Шевченковому краї, приміром, їх сотні — великих і маленьких, давніх і нових. Люди бережно ставляться до них, силами громад обладнано чимало споруд для захисту від негоди, поблизу збудовано каплиці та інші малі архітектурні форми. Далеко за межами області відоме, приміром, святе джерело «Живун», що біля села Головківки Чигиринського району. Не менш популярні й інші — «Дзюркало» (с. Мельники Чигиринського району), «Свята криниця» (с. Сокирне Кам’янського району), святі цілющі джерела Чигиринського жіночого Свято-Троїцького монастиря, Залізнякова криниця (с. Медведівка Чигиринського району)…

А недавно довелося побувати біля джерела в урочищі Рожена криниця, що на Канівщині. Почуте й побачене там, відчуте на глибині підсвідомості, змушує подумки повертатися на це місце, аби ще і ще раз пережити приємні й бентежні хвилини. Які тільки легенди існують про цілющі джерела! Доводилося чути й бувальщини, що ∂рунтуються на  реальних фактах чи подіях. Однак те, що розповіла молода жінка з Київщини, просто вразило.

Зустріч у лісі

…Напившись досхочу з джерела, названого Рожена криниця, поблукавши лісом, вслухаючись в осінній сум шурхітливого листя, ми з друзями вже було хотіли від’їхати, коли почувся дзвінкий дитячий сміх, а потім когось покликали:

— Рожено, швидше, вже вечір.

Спочатку зацікавило ім’я. А потім і сама вона — русява, з великою пишною косою. Біля кухля зі смачною водою розговорилися. На моє запитання щодо почутого імені зашарілася, а потім розсміялася:

— Ні, вам не почулося, мене справді звуть Рожена. Так мене назвали, бо народилася, як каже мама, завдяки цьому джерелу.

— То легенда, виходить, — і не легенда, а правда?

— Хто його знає. У всякому разі, так мама розповідала. А ось і вона, розпитайте краще в неї.

Підійшла жінка — статна, зі швидким поглядом виразних очей. Познайомилися. Марія Василівна Коваленко, вчителька, приїхала з Переяслав-Хмельницького району. Взяла із собою й онуків та доньку, яка нині навчається в Києві.

— Ми щороку сюди їздимо. Саме такої пори. П’ємо цілющу воду. Милуємося лісом, дихаємо цим чудовим повітрям.

І розповіла жінка свою історію. Жили вони з чоловіком у достатку й злагоді, однак діток, яких хотіли понад усе, Бог не посилав. Лікувалася в багатьох санаторіях. Столичні медики, до яких зверталася не раз, тільки руками розводили: мовляв, зробили все, що могли. Майже втративши надію, жінка якось випадково потрапила сюди, в урочище Рожена криниця. Як зараз пам’ятає, йшов дощ, хоч було вже зимно. Чорні стовбури дерев заклякли, одягнуті дощем у крижані панцирі, й тьмяно виблискували в сірості холодного дня. Та й вода, яку пила, була холодна до болю в зубах. Але ба… Тільки-но перехилила кухоль, відчувши якийсь дивний присмак, що нагадував розтоплений сніг, усередині щось ніби змінилося. Все тіло наче задзвеніло якимось дивним звучанням, той внутрішній звук ширився, додавав енергії, а голова стала легка, як хмаринка.

І хоч добряче-таки змерзла, але не захворіла. Тільки ще більше засумувала, приїхавши додому. Однак згадка про той день у лісі біля криниці чомусь запала в душу й підігрівала її тієї зими. А ранньої весни вона відчула в собі якусь зміну. Омріяна донечка народилася під зиму.

Ікони та вишивані рушники — свідчення вдячності за зцілення. Фото Романа КИРЕЯ

Дівчинку назвали Рожена

Ім’я дівчинці обирали недовго. Та й сумнівів не було: звичайно ж, Рожена! Виросла, вдалася вродливою, вийшла заміж. Родина потроху збільшується. Донька вже має своїх двох діток. Але щороку разом їздять сюди, аби цілюща сила джерела примножувалася в наступних поколіннях.

Ось така історія. Для когось неймовірна. А для них — тепер звичайна. Хтось може не вірити в диво. Але для Марії Василівни це факт. І причетна до цього природа та її палка віра. А без віри, великого бажання, кажуть, нічого в світі путнього не робиться. Ні дерево не росте, ні хата не будується.

Але є в цій історії ще один аспект, який раптом розкрився для жінки у всій його величі й трагічності. Зацікавившись цілющим джерелом та місцевістю, де воно розташоване, Марія Василівна прочитала про них усе, що тільки вдалося знайти. Дізналася зокрема, що урочище назване за ім’ям красуні канівського придніпров’я Рожени, до якої, судячи з фольклору, були небайдужими великі київські князі, серед яких — і Володимир. Саме з цілющого колодязя, за переказами, Рожена й пригощала князів та їхніх дружинників, які йшли на бій із половцями. 

«Трахтемирів» — місце сакральне

Як свідчать історичні документи та перекази, простір від Ходорова до Бобриці, тобто територія, обрамлена коліном, яке утворює Дніпро, цей своєрідний півострів, де розкинулося літописне давньоруське місто Заруб, був улюбленим місцем відпочинку й поповнення запасів перед походами київських князів Ігоря, Святослава й Володимира Великого. Тут свого часу неподалік Ходорова, Букрина, Трахтемирова, Григорівки, Бучака існувало близько десятка поселень. Тут дарувало свою прохолоду й цілющу силу урочище Рожена криниця. Увесь мікрорегіон добре захищений Дніпром, високими пагорбами з крутими схилами, а також рукотворними оборонними спорудами.

Унікальна природа та славна багатовікова історія роблять це місце сакральним для кожного українця. На території нинішнього історико-культурного заповідника «Трахтемирів», площа якого сягає 590 га, розташовано 81 археологічну, дев’ять історичних та стільки ж природничих пам’яток, серед яких і Рожена криниця.

Особливо популярним урочище стало ще в XI столітті. Коли Ізяслав Ярославович із військом ішов на половців, місцева красуня Рожена подала йому яндолу (великий дерев’яний ківш) із цілющою водою.

Сьогодні знайти криницю не так легко. Але її знаходять! Розташована вона лише за кілька кілометрів від села Бучак, але в глибині заповідного урочища. Колодязь у темній ущелині дуже схожий на хатинку на курячих лапках. Вода в криниці солодкувата на смак із характерним запахом сірководню. Дехто й пояснює її лікувальні властивості саме хімічним складом.

Бувальщина чи легенда?

Однак послухаймо, що розповідають місцеві жителі. «Однієї темної ночі, — повідала нам 80-річна бабуся з Бучака, — хазари підкралися до хати Рожени, схопили її й повели за поселення, до підніжжя гори, де струменів животворний струмок. Не знали вони, що цілюща вода наділена Божою благодаттю лише для добрих людей, а для злих вона — мертва. І коли ті, хто випив води, впали мертвими, вороги зрозуміли, що Рожена не сказала їм правди. Вони прив’язали її до сосни на горі й запалили під нею багаття. Та не почули з вуст дівчини ані стогону.

Раптом навкруги загуло, почорніли хвилі Дніпра і з ревом хлинули до крутого берега, блискавиці розрізали небо, вдарив грім, зчинилася страшенна буря. Там, де ще недавно стояла дівчина, в небо крізь темінь і стогін лісу піднялося блідо-рожеве марево і зникло в розбурханих темно-сірих хмарах. Та незабаром буря стихла, вийшло сонце. Навкруги вся земля була покрита різнобарв’ям рясту, а біля підніжжя гори, де протікав струмочок, забило, запульсувало джерело, мов серце Рожени. З тієї гори струмочками й донині течуть її сльози, які зливаються в єдиний потік і далі линуть струмком, що за кількасот кроків впадає в Дніпро, несучи невмирущу легенду й славу волелюбних русичів. Звідтоді й наречене це місце Роженою криницею».

Вода — душа землі

Ось така ця красива легенда, у якій, вочевидь, прихована й правда. Адже, як переконана Марія Василівна, вода — то душа землі. Вона дійшла цього висновку, можливо, інтуїтивно. Але цю саму думку висловив і великий учений, пророк минулого століття, академік Володимир Вернадський. Це він зауважив, що з кожним роком, який нас віддаляє від світової катастрофи — дня аварії на ЧАЕС, — здоров’я людей, води, землі не стає кращим, а істотно погіршується. Ми потроху вимираємо, адже народжуваність як в Україні, так і в багатьох інших країнах, зменшується, а смертність людей зростає.

Детально  розглядав проблему в своїй книжці «Енергія води» австрійський винахідник ХХ століття Віктор Шаубергер. Саме він зробив вражаючі й сьогодні відкриття й висновки, головний з них такий: вся планета Земля — це єдиний живий організм, кров’ю якого є вода, а кровоносними судинами — сітка малих і великих річок на її поверхні. Він стверджував, що організми — не лише люди, тварини й рослини, а й камені. При цьому основна роль води — це перенесення енергії, причому енергії не стільки фізичної, теплової, механічної, скільки животворної, живої, одухотвореної, що дає життя. «Ми заперечуємо свою основну провину в якісній і кількісній деградації всіх живих організмів, що є порушенням водного балансу Природи, — писав В.Шаубергер. — За цією революцією йде моральний, ментальний і духовний колапс людства».

«Із води, писав він у «Посланні нащадкам», — виникло все. Вона — універсальна сировина будь-якої культури або фундамент будь-якого людського й духовного розвитку. Оволодіння таємницею води — це кінець будь-якого виду спекуляції або розрахунків з їхніми наростами, до яких належить війна, ненависть, заздрість, нетерпимість і чвари в будь-якій формі й будь-якому вигляді». За В.Шаубергером, вода віддає нам себе цілком, ми можемо використати її й випити. Вода дарує нашій планеті життя, нічого не чекаючи взамін, хіба що любові. Вода вчить нас, можливо, найважчого уроку нашого життя: звільнитися й допустити до себе Бога, адже вода не зупиняється, вона тече постійно. Власне, вода є намісником Творця на Землі.  

Відчуття великого єднання

Рожена криниця, ніби великий безцінний скарб, прихована в глибині заповідного урочища. Як пояснив лісник Бучацького лісництва Олександр Дяченко, опікуються та доглядають за нею саме місцеві лісівники. Крутий спуск, який під дією негоди здатний перетворюватися на непрохідний шлях, працівники лісництва закріпили дерев’яними сходинами. Постійно стежать і за тим, щоб джерело не замулювалося, а криниця перебувала в належному стані.

За традицією, кожен зцілений джерельною водою залишає криниці якийсь дарунок. Саме тому вона прикрашена іконами, вишиваними рушниками. І дарунків ніколи не меншає. Навпаки, вони з’являються дедалі рясніше. А це означає, що дедалі більше людей відкриває для себе джерело, відчуває єднання з Природою. І від того тільки міцніють сім’ї та радісно сміються діти.