Другого вересня цього року Прем’єр-міністр Олексій Гончарук під час зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським заявив, що мета уряду — зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) України не менш ніж на 40% за наступні п’ять років, створення мільйона нових робочих місць, масовий ремонт і будівництво об’єктів інфраструктури. Щоб усе це стало реальністю, необхідно підвищити продуктивність праці й залучити в економіку України не менш як 50 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій.

Щодо швидких інвестицій, то вони підуть в Україну лише за умови великої приватизації, про яку раніше багато говорили, проте далі слів справа не рухалася. Хоч зарубіжні партнери неодноразово наголошували, що без приватизації великих, часто збиткових державних підприємств, які перетворилися на годівниці для їх менеджменту та корумпованих представників влади, вийти із зачарованого кола стагнації не вдасться. Тому нова команда, яка прийшла цього року до влади і поставила перед собою амбітну мету радикально прискорити зростання економіки країни, вирішила розпочати реальну приватизацію таких підприємств.

По-перше, держава десятиліттями демонструвала свої нікудишні менеджерські здібності. По-друге, продаж цих підприємств новим власникам, які, вклавши кошти, займуться модернізацією та інновацією виробництва, дасть змогу не лише поповнити державну скарбницю, а й вивести промисловість на рівень високих світових стандартів. Тим більше, що в Україні вже є і позитивні, і негативні приклади для підтвердження цих тез.

Кому вигідно?

Варто лише згадати про баталії, які розгорнулися 14 років тому навколо роздержавлення Криворіжсталі. Тоді, 2005-го, вся країна спостерігала за проведенням відкритого аукціону з продажу одного з найбільших гірничо-металургійних комбінатів України. Його власником стала корпорація Mittal Steel, заплативши в державну скарбницю 24,2 мільярда гривень, що становило 4,8 мільярда доларів за тодішнім курсом. Новий власник вивів підприємство в абсолютні лідери галузі в Україні і зробив його одним з ключових гравців на металургійному ринку світу. Нині продукція Mittal Steel — сталевий довгомірний прокат, зокрема арматуру і катанку постачають із Кривого Рогу в десятки країн. Проте для багатьох політиків-популістів це не стало достатнім аргументом — заклики до нової реприватизації промислового гіганта лунали на кожних виборах.

Щодо другого, найбільшого після Криворіжсталі об’єкта ситуація була іншою. На відміну від металургійного гіганта, становище Укртелекому перед продажем не вселяло оптимізму. Якщо в 2008 році акції цієї компанії коштували 1,2 гривні за штуку, то 2009-го впали до 25 копійок. Чистий збиток за підсумками 2009 року становив 462 мільйона гривень, 2010-го — 29 мільйонів гривень. Тому продаж компанії у 2011-му за 10,6 мільярда гривень, що еквівалентно 1,3 мільярда доларів, можна, безперечно, назвати великим успіхом.

Цікаво, що підприємство, яке було раніше збитковим, після зміни власника перетворилося на прибуткове. Уже через два роки після приватизації Укртелеком одержав 139 мільйонів гривень прибутку і збільшував його рік у рік. Торік, приміром, він вийшов на 474 мільйона гривень. Але як і в ситуації з Криворіжсталлю, почалися спроби реприватизації підприємства, які за минулої влади вилилися в судові позови.

Експерти сходяться на думці, що для держави та економіки правильна стратегія Фонду держмайна — стимулювання власників приватизованих підприємств до повного виконання інвестиційних зобов’язань, а не використання суперечливих моментів як формального приводу для скандальних реприватизаційних процесів.

У зв’язку з цим виникають сумніви, що ініціатори реприватизації діяли в інтересах держави, а не на шкоду їй. Адже повернення телекомунікаційного гіганта у держвласність і компенсація коштів власникам призвели б до значного обміління держскарбниці та великої діри в держбюджеті. Зайвих ані 1,3 мільярда доларів, ані навіть 10,6 мільйона гривень у держави немає. Та й репутаційні наслідки від такої оборудки для країни були би катастрофічними.

Тенденції вселяють надію

При цьому слід врахувати, що закордонні інвестори пильно стежать за долею саме тих підприємств-гігантів, які було вдало продано і їх повернення у держвласність аж ніяк не стало б для них заохоченням вкладати кошти в українську економіку. Як зазначив економічний експерт Олександр Охріменко, спроби реприватизації призведуть до втрати інтересу іноземних інвесторів до України. Оскільки кожен з них коли щось купує, хоче бути впевненим, що за наступних 10 років нічого не зміниться.

Солідарний з Олександром Охріменком і його колега Тарас Семенюк: «Інвестор при здоровому глузді не понесе гроші у країну, де тобі спочатку щось продадуть, а потім, як налагодиться справа, заберуть назад».

Однак останнім часом з’явилися тенденції, які дають підстави сподіватися на позитивні для економіки зміни. Першим сприятливі для іноземних інвесторів новини оприлюднив Президент Володимир Зеленський, який наголосив, що готовий надати особисті гарантії для підприємців, які інвестуватимуть в українську економіку.

На 16-й щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії, що проходила цієї осені в Києві, глава держави задекларував присутнім особисті гарантії недоторканності бізнесу: «У нас є проєкти, куди я під мої особисті гарантії захисту запрошую іноземний бізнес. Це енергетика, інфраструктура, прозорий обіг землі».

«Реприватизації не буде ні в якому разі, — ще раз підтвердив свою чітку позицію Президент під час медіа-марафону, який відбувся 10 жовтня. — Я особисто готовий відповідати за інвестиції. Я готовий захищати всі інвестиції». Він підкреслив, що нова владна команда не зробила жодної спроби повернути в держвласність уже приватизовані підприємства, понад те, планує продовжити велику приватизацію.

І це не просто слова — глава держави ініціював, а новий парламент підтримав роздержавлення понад тисячі підприємств, які раніше були у списку заборонених до приватизації, а насправді слугували, так би мовити, священною коровою, до якої присмокталися різномасті чиновники.

Нині спільна робота парламенту, Президента і Кабміну щодо поліпшення інвестклімату вже дає позитивні результати. Владі починають вірити закордонні бізнесмени і починають придивлятися до секторів української економіки, в які можна вкласти кошти.

Днями Президент Володимир Зеленський у відеозапрошенні на інвестиційний форум Re:Think. Invest in Ukraine, який відбудеться 29 жовтня в Маріуполі, ще раз підтвердив незмінність обраного курсу й акцентував на тому, що «в Україні обов’язково з’явиться те, чого ніколи не було раніше: прозорі і зрозумілі правила гри, однакові для всіх».

Він за те, щоб «кожен громадянин став інвестором для нашої рідної країни».

Суспільство очікує, що всі органи влади діятимуть ефективно та синхронно, підтримуючи на практиці позитивні сигнали, які вище керівництво держави надсилає світовій діловій спільноті. Тому нинішні зусилля всіх гілок влади спрямовано на поліпшення інвестклімату в Україні. Сподіватимемося, вони дадуть позитивні результати в найближчому майбутньому, в якому закордонний бізнес не боятиметься реприватизації, а спокійно працюватиме над модернізацією своїх підприємств, вкладаючи в них зароблені кошти, а не виводитиме їх за кордон, як це було раніше. А Укртелеком замість перманентних баталій з деструктивно налаштованими чиновниками зосередиться на своєму розвитку задля виведення підприємства в число європейських лідерів серед компаній телекомунікаційної галузі.

Наталія СЕМЕНКО
для «Урядового кур’єра»