На це запитання є цілком конкретна відповідь. Логістичні проблеми під час перевезення луганського зерна обходяться майже у 800 гривень за тонну. Цей показник впливає на реалізаційну ціну пшениці, і вона знижується порівняно з розцінками, що зернотрейдери пропонують аграріям сусідніх областей. Про це розповів на брифінгу директор департаменту агропромислового розвитку обласної військово-цивільної адміністрації Григорій Кравченко.

«Валовий збір зернових та зернобобових культур, включно з кукурудзою, на підконтрольній території області становить 1 мільйон 80 тисяч тонн, — каже Григорій Олександрович. Однак зернотрейдери (так само як і торік) неохоче йдуть на співпрацю з нашими аграріями. На жаль, Аграрний фонд цього року не заготовив в області жодної тонни зерна, а Державна продовольчо-зернова компанія України на Луганщині заготовила тільки 4 тисячі тонн», — бідкається чиновник. Покупці, які таки заїжджають у цей край, значно знижують ціну на тутешнє зерно. Якщо в Харківській області зерно озимої пшениці вони купують по 3,5—3,6 тисячі гривень за тонну, то на Луганщині — у межах 2,8—2,95 тисячі гривень за тонну.

За словами пана Кравченка, чимало підприємств Сватівського, Троїцького, Білокуракинського районів (тобто ті, хто має таку можливість) намагаються повивозити врожай на Харківщину і там продати. Звісно, краще було б по можливості зберегти зерно і дочекатися ціни 4 тисячі гривень за тонну (як прогнозують фахівці), та з елеваторами в області також  проблеми.

«Найбільший у нас Старобільський елеватор (його ємності розраховані на 120 тисяч тонн) через проведення антитерористичної операції  відрізаний по залізниці від найврожайніших районів, — пояснює директор департаменту агропромислового розвитку. — Тому все збіжжя вивозиться автомобільним транспортом. Але якщо залізничний вагон везе 60 тонн, то машина — вдвічі менше. Зараз дуже гостро постає питання, щоб з’єднати Старобільську залізничну гілку зі Сватівською та Білокуракинською. Це дасть змогу використовувати Старобільський елеватор на повну потужність. Крім того, можна буде підвозити залізницею і мінеральні добрива, і паливно-мастильні матеріали — тоді вони коштуватимуть дешевше для наших аграріїв. Отже, шукаємо потенційного інвестора, щоб побудувати ділянку залізниці близько 35 км і замкнути  кільце».

На брифінгу йшлося і про інші наболілі питання в аграрній сфері. Зокрема про те, що на великих аграрних підприємствах області середня врожайність цього року становила 26 центнерів з гектара (у найкращих виробників із Марківського району вона сягала 34,6 центнера з гектара), а у фермерських господарствах області цей показник майже вдвічі нижчий (15—17 центнерів). До того ж загальна тенденція така, що деякі великі агропідприємства, які мають оборотні кошти, збільшують виплати за паями до 8%, аби залучити більше людей до себе та обробляти якнайбільше землі. І цей показник виплати за паями майже в два рази вищий, ніж середній по області (на Луганщині орендна плата зазвичай становить 3,7% вартості землі).

Та, за спостереженнями фахівців, фермери області не поспішають об’єднуватися. Поки що піонери в цій справі — тільки представники Троїцького району, де створено Асоціацію сільгосптоваровиробників. Для Луганщини цей приклад унікальний.

«Ми вивчаємо досвід Львівської та Волинської областей, сподіваємося, що знайдуться послідовники з-поміж наших аграріїв», — наголосив Григорій Кравченко. Щоправда, зауважує директор департаменту агропромислового розвитку, ототожнювати якість земель Луганщини та інших областей не слід.

«Нас не можна прирівнювати до Сумської чи Полтавської областей, де опадів випадає в рази більше. Там і ∂рунтові води містяться на глибині 30—35 см, а у нас на більшій частині території їх немає й на метровій глибині», — бідкається Григорій Кравченко.

Щоб оцінити зміни клімату в області й те, як на цій території запобігти опустошенню земель, фахівці департаменту ініціювали створення робочої групи на чолі з представниками Міністерства аграрної політики, Національної академії аграрних наук та НДІ імені Соколова (Харків). Мета — надати наукові рекомендації, як максимально зберегти вологу, які сільськогосподарські культури (не такі вимогливі до вологи в ∂рунті й вологозаощадливі) було б вигідно вирощувати луганським аграріям.

Під урожай 2016 року в області заплановано посіяти 218 тисяч гектарів лише озимих культур. Від того, які  з рослин «пропишуться» на решті території, залежатиме загальна вага майбутнього короваю цього краю.