В Україні сьогодні відзначають Всесвітній день психічного здоров’я, який запровадили 1992 року, щоб привернути увагу до цієї проблеми і скоротити поширення депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії й розумової відсталості.

Адже згідно зі статистикою, в нас 1,2 мільйона жителів страждають психічними розладами. На жаль, цей показник зростає. Уже котрий рік Україна посідає перше місце за кількістю психічних розладів у Європі. А на нервові розлади, за оцінками фахівців, страждає кожен третій українець.

Невтішна статистика самогубств. Їхня кількість у світі нині становить близько 800 тисяч на рік. За даними ВООЗ, у ІІІ тисячолітті від суїциду гине більше людей, ніж через усі війни та насильницькі вбивства, разом узяті. Тож організація поставила за мету знизити до 2020 року частоту самогубств у країнах на 10%.

Однак попри страшні цифри, ця проблема далеко не пріоритетна на порядку денному державних органів. Украй потрібно підвищити загальне усвідомлення того, що суїцид — серйозна проблема охорони здоров’я.

З нею тісно пов’язане питання лікування різних депресивних станів, наслідок яких — суїцидальні спроби та випадки.

Нині депресивні розлади лікують досить швидко й ефективно. Але, на жаль, зазвичай у поле зору фахівця людина з депресією потрапляє вже тоді, коли вона думає про нікчемність свого існування. Хоч рідні та близькі, напевно, давно помічали, що з цією людиною відбувається щось дивне, чому, як правило, ніхто не може дати пояснення.

Суїциденти мають звужене поле зору, своєрідну тунельну свідомість. Їхній розум не в змозі відновити повну картину того, як слід розв’язувати проблеми. Перше прохання часто полягає в тому, щоб їм було надано допомогу. Друзі, безсумнівно, можуть мати добрі наміри, але їм не вистачає вміння і досвіду, крім того, вони бувають схильні до зайвої емоційності.

У разі суїцидальної загрози не слід недооцінювати допомогу психіатрів або клінічних психологів. На противагу загальноприйнятій думці психіатрична допомога не є чимось непристойним і тим більш не розкіш багатих. Існують установи, які надають різні види такої допомоги. Завдяки знанням, умінням і психотерапевтичному впливу фахівці володіють унікальними здібностями розуміти потаємні почуття, потреби й очікування людини.

У кожній області є заклади для розв’язання проблем депресій, суїцидів та інших душевних розладів. У Київській, скажімо, такий заклад — Обласне психіатрично-наркологічне медичне об’єднання (ОПНМО). Це комунальний заклад облради, який лікує пацієнтів за бюджетні кошти.

Під час психотерапевтичної консультації зневірені люди глибше розкривають свої страждання і тривоги. Якщо депресивна людина не схильна до співпраці й не шукає допомоги фахівців, то ще один метод лікування — сімейна терапія. У цьому разі вся родина одержує підтримку щодо комфортнішого стилю спільного життя. 

ЩО МАЄ НАСТОРОЖИТИ

Існує таке поняття, як суїцидально небезпечна група, в яку входять:

♦молодь із порушенням міжособистісних відносин, одинаки, які зловживають алкоголем або наркотиками, вирізняються девіантною (відхиленою) або кримінальною поведінкою (застосовують фізичне насильство);

♦ занадто критичні до себе люди;

♦ особи, які страждають від нещодавно пережитих принижень або трагічних втрат;

♦ підлітки, фрустровані невідповідністю між очікуваними успіхами в житті й реальними досягненнями;

♦ люди, які страждають від хвороб або покинуті на самоті. 

Насамкінець.  Пам’ятайте, що кожна людина унікальна. І життя кожного з нас — це найбільша цінність, боротьбу за яку ведуть медики всього світу. Тож спробуймо вчасно простягнути руку допомоги тому, хто вирішив раз і назавжди покінчити з муками, спричиненими депресивними розладами. Підтримати таких людей — це переконати їх зважитися звернутися до фахівців. 

Жанна МАТВІЄНКО,
кандидат медичних наук,
для «Урядового кур’єра»