РІЗДВО. Одинадцятикласниця Віолета Фішер святкує Різдво двічі — з лютеранами та православними, бо батько дівчини — німець, а мати — татарка. До Одеси сім’я переїхала із Узбекистану. «Я святкую Різдво і 25 грудня, оскільки є німкенею, і 7 січня, оскільки живу на Україні», — каже Віолета. Дівчина працює наставницею у дитячому таборі німецької громади приміського села Новоградівка, що є буквальним перекладом назви Нойбург, яку дали поселенню німецькі колоністи на початку XIX сторіччя. Її подруга Ганна працює у недільній школі Новоградівки, хоча є українкою. Дівчата взяли участь у Різдвяному ярмарку у соборі Святого Павла, більш знаному як Одеська кірха. Тут вони продають різноманітні різдвяні солодощі, частина з яких була привезена з Німеччини, частина — спеціально до свята виготовлена в Одесі за традиційними рецептами. Усі зібрані кошти будуть спрямовані знедоленим дітям. «У фокусі нашої благодійності переважно дитячі будинки та школи для дітей-інвалідів», — каже пастор кірхи Андрій Гамбург. На виручені кошти вихованцям спеціалізованих закладів мають придбати окуляри та слухові апарати.

Нинішній ярмарок у відреставрованій кірсі, за спостереженнями пана Гамбурга, є помітно велелюднішим. Кожен його гість, незалежно від національності чи віросповідання, може скуштувати тут справжніх німецьких ковбасок, глінтвейну чи смажених каштанів і долучитися до богоугодної справи.

Людмила Немченко, що завітала на продаж різдвяного хенд-мейду разом із чоловіком, не німкеня і не лютеранка. Втім, з незрозумілих їй самій причин жінка зауважує: «Тут все таке близьке, наче наше рідне». «Просто гуляли з дітьми й вирішили сюди зайти», — каже молода одеська мама на ім’я Яна. На ярмарку можна було знайти розвагу на будь-який смак — і поласувати смачненьким, і  послухати органну музику та дитячий спів. А пастора Андрія Гамбурга, як духовну особу, потішило те, що на богослужінні було більше людей, ніж на концерті органної музики...