Видатний український вчений у галузі електричних явищ, засновник Української асоціації фізиків та співзасновник Українського фізико-технічного інституту і викреслений з історії Вітчизни «ворог народу» і «фашистський спільник» — це дві іпостасі Андрія Желеховського. Завдяки його подвижництву тодішня столиця України Харків, де більшовики навіть університет реорганізували у педінститут, повернув собі статус наукового центру.
Єдиний злочин Желеховського — те, що після початку радянсько-німецької війни він не виїхав у евакуацію, а після окупації Харкова рік пропрацював ректором місцевого вишу. Цього вистачило, щоб сталінські визволителі заарештували науковця і чи то розстріляли його, як стверджували емігрантські видання, чи то замучили до «природної смерті», як вказано в офіційній довідці про реабілітацію «за відсутністю складу злочину».
На відміну від сталінських часів, коли навіть викладацька робота на окупованій землі вважалася зрадою, нині реєстром патріотів України, вбитих путінськими найманцями і доморощеними сепаратистами, і встановленням прізвищ їхніх катів займаються волонтери, а не відповідні державні служби. Цей зворотний бік гуманізму по-українськи жахає не менше, ніж сталінська жорстокість.
Ми в Google+