Де раніше проводили своє дозвілля підлітки із селища Благодатне, передмістя шахтарського Нововолинська? Під дверима кафе та поблизу торговельних кіосків, у підворіттях житлових будинків чи в ліпшому випадку — у темних закутках шкільного подвір’я. Марно говорити, чого їх могла навчити вулиця.

Ідея змінити цю невеселу картину тамтешнього буття народилася в команди нового селищного голови. Не в останню чергу через те, що він і сам ще молодий, добре пам’ятає власне дитинство. Олександр Топорівський чув, про що говорили хлопці й дівчата з молодіжної ради Благодатного: «Підлітки від дорослих очікують не повчань чи моралізаторства. Дайте їм альтернативу!».

Альтернативою стала реконструкція старого напівзруйнованого приміщення. Задля економії бюджетних коштів її здійснювали власноруч. Спершу селищний голова прийшов туди з кількома юними помічниками, потім підтягнулися й інші, молодші, старші. І закипіла робота.

Не всі вірили в успіх справи, надто вже благенькими були стеля та стіни будівлі. Перемогла завзятість, юнацький максималізм, якому під силу будь-які перепони. Важливу роль зіграли приклад старших, нові товариські стосунки, які склалися під час спільної праці між представниками місцевої влади, студентами, школярами.

Так у молоді селища з’явився свій хаб. Це популярне нині іноземне слово в різних мовах має кілька значень. З-поміж них — центр, місце, в якому концентрується чимало резервів, багатофункціональний комплекс, де можна отримати інформацію, знання, навички.

Та щоб благеньке старе приміщення перетворилося на такий ошатний центр робітничого селища, двері якого не зачиняються, а кімнати наповнені щасливими дитячими голосами, — і справді дивина!

Нині тут відбуваються захопливі майстер-класи для дітей, тренінги для молоді й підлітків, є клуб англійської мови, встановлено фотозони, де кожен може зробити професійне селфі. Є власний мейкерспейс — майстерня інновацій і творчості, де охочі власними руками можуть виготовити щось потрібне односельцям. Приміром, оригінальні вуличні меблі — лави, столики, альтанки. А в кого, скажіть, підніметься рука зламати те, що зробив ти сам зі своїми друзями?

Нещодавно молоді активісти з Волині виграли грант і на ці кошти придбали для пабу 3D-принтер, скористатися яким можуть усі жителі селища.

— Цікаво, що кімнати і встановлене там обладнання трансформуються за кілька секунд. Приміром, сьогодні тут проходить тренінг із надання домедичної допомоги, — каже селищний голова. — Мені теж це видалося цікавим. Завітали молоді медики з місцевої швидкої, наочно показали, як можна й потрібно допомогти людині, яка знепритомніла. І, скажу вам, це важливий досвід! Загалом наше покоління ніхто не вчив менеджменту. А, виявляється, одруження, народження первістка, вибір професії — це теж проєкти. І коли молодь, старшокласників завчасно навчити цього, вони уникнуть багатьох проблем на життєвому шляху. Лише робити це мають фахівці, як у нашому центрі.

До речі, відеоролик про старі стіни і новий хаб у Благодатному побачили учасники церемонії нагородження переможців цьогорічного конкурсу «Кращі практики місцевого самоврядування», що проходив під егідою чинного уряду за сприяння Програми Ради Європи «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні» в Клубі Кабінету Міністрів.

Так-от, отримуючи диплом І ступеня за вже реалізований проєкт, селищний голова Благодатного Олександр Топорівський подякував організаторам церемонії і не забув про команду своїх однодумців. «Наш конкурс — дуже цікава мотиваційна тема», — завершив він.

Марія ЛАГІДНА
для «Урядового кур’єра»