Східна фізіогноміка розділяє вухо на чотири діагностично важливих частини: зовнішній, середній і внутрішній обідки, а також мочка. По вухах можна визначити, зокрема, яке дитинство було у людини. Якщо вухо добре сформоване, а всі чотири частини мають правильну добре виражену форму, то фізіогномісти роблять висновок, що дитинство у людини було щасливим.

Одним з основних методів «вушного аналізу» є положення вух щодо брів. Якщо верхня лінія вух розташована вище лінії брів, то людина має високий інтелект. Якщо вухо «закінчується» на одній лінії з бровами, то це свідчить про інтелект вище середнього.

Великі вуха зазвичай говорять про виражених музичних здібностях. Якщо вушні раковини малі за розміром – це ознака чуттєвості. Дуже м'ясисті вуха бувають у похмурих і навіть жорстоких суб'єктів. Загострені нагорі вушні раковини говорять про помірність. Якщо вуха притиснуті до голови, то це може бути ознакою того, що людина стримана і обережна.

Довга мочка вуха може бути ознакою витривалості. На Сході довгі мочки в силу впливу релігії (у Будди були довгі мочки) вважаються особливою ознакою, що говорить про мудрість їхнього власника. Маленька мочка вуха вказує на педантичність людини. Прямокутна форма трактується як доказ сильної волі і холеричного темпераменту. Такі люди йдуть до кінця, не дивлячись на перешкоди.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»