Щорічно 24 травня відзначають День слов’янської писемності і культури, у який вшановують святих Кирила і Мефодія — видатних просвітителів і легендарних творців абетки для мов слов’ян. Багато хто вважає, що її створено у 863 році, хоч насправді це дата початку моравської місії братів-подвижників, які вирушили в ці краї з уже готовими книгами Святого письма, перекладеними ними з грецької мови.
Ще до створення Кирилом і Мефодієм азбуки, яка стала спільною для всіх слов’янських народів, у Київській Русі була власна писемність. Її використовували із суто прикладною метою і навіть для богословських книг. Зокрема, у написаному сподвижниками й учнями просвітителя «Житії Костянтина» (таким було до прийняття чернецтва ім’я Кирила) сказано, що він під час перебування 861 року в Херсонесі «знайшов Євангеліє і Псалтир, написані руськими письменами, і людину знайшов, яка говорить тією мовою, і розмовляв з нею, і зрозумів зміст цієї мови і, порівнявши її зі своєю мовою, розрізнив літери і незабаром почав читати і викладати їх».
Науковці досі не дійшли спільної думки, яким було це докириличне письмо. За однією з версій, це так звана руниця — подібна до ієрогліфів система рисок і паличок, у якій кожен знак означав не літеру, а буквосполучення-склад. Інші вважають, що русичі використовували грецький алфавіт, до якого додали кілька праслов’янських знаків. На користь цієї версії свідчить видряпана на штукатурці ХІ ст. собору святої Софії у Києві азбука із 23 грецьких і 4 додаткових букв. Цей храм був культовою спорудою і культурним центром та школою, в якій навчали професіоналів-книжників, здатних читати навіть давні манускрипти.
Однак незаперечно, що Костянтин творив слов’янську абетку не на порожньому місці. Зокрема, чорноризець Храбр свідчить, що «створив він (Кирило) для них тридцять письмен і вісім, одні за зразком грецьких письмен, інші ж відповідно до слов’янської мови». Далі йде уточнення, що із 38 літер 24 «подібні до грецьких письмен», а 14 інші за зображенням.
Докириличний алфавіт із 23 грецькими літерами, знайдений у Софійському соборі, і згадка про 24 «подібні до грецьких» символи Кирила спонукають до висновку, що в обох слов’янських азбуках повною мірою використали придатну для нашої мови писемність греків. Однак на відміну від попередників, Кирило і Мефодій не скопіювали чужі для слов’ян знаки, а зробили їх лише «подібними».
Ще одним досягненням творців нової азбуки стало застосування аж 14 суто слов’янських літер. Нині можна лише гадати, чи їх запозичили з Євангелія і Псалтиря, вже написаних до Кирила і Мефодія «руськими письменами», чи створили самі святі-просвітителі.
Зате безсумнівно, що саме абетка, яка нині зветься «кирилицею», — основа писемності всіх слов’янських народів і її створено на основі книжної мови, яка вже існувала в Київській Русі. Саме її культурі світ завдячує тим, що азбука Кирила і Мефодія стала четвертою у християнстві, дозволеною для канонічного перекладу Святого письма. До цього такими були тільки давньоєврейська, грецька і латина.
На думку деяких дослідників, відомий нам нині як державний символ України тризуб Володимира веде початок від давньої слов’янської руниці, якою цей набір рисок і паличок читався як Київська Русь. Не менш вірогідна версія, яка поєднує тризуб із введеною в азбуку Кирилом і Мефодієм літерою «Щ», у якій до писемної реформи російського царя Петра І хвостик стояв не наприкінці, а в центрі нижньої палички.
Цей стилізований тризуб міг бути нагадуванням про першого святого на східноєвропейських землях — засланого до Криму четвертого Римського папу Климента. За відмову припинити проповідувати християнство його прив’язали до якоря і втопили у морі. Так званий якір Климента, стилізоване зображення якого дуже нагадує тризуб і допетрівську літеру «Щ», набув символічного значення. Однак після офіційного розколу 1054 року християнства на католицизм і православ’я Климент і названий його іменем якір-хрест став асоціюватися з вірою західного обряду, а тризуб Київської Русі перетворився на ненависний російським шовіністам символ української незалежності.
Ми в Google+