Кілька років тому Україна зіткнулася з неочікуваною та, здавалося б, неможливою для ХХІ століття агресією на своїй території. Її численні факти на сході країни та в АР Крим необхідно документувати, щоб ті, хто скоював злочини, не залишилися без покарання. «У ситуації, коли держава не встигає документувати, розслідувати і притягати злочинців до відповідальності, наше головне завдання і мета проекту з документування порушень прав людини — зібрати всі волонтерські рухи і громадські організації під одним дахом, щоб отримати максимально об’єктивну і повну інформацію», — переконує керівник Центру документування Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павличенко.

Волонтери і громадські організації вже володіють великою кількістю інформації про численні порушення прав людини на тимчасово окупованій та анексованій територіях. Йдеться про насильство, вбивства, незаконне позбавлення волі тощо.

«Нині у новоствореному центрі працюють сім людей. Для пошуку даних ми використовуємо різні джерела — автоматизований моніторинг ЗМІ і соцмереж, інформацію, яка надходить і в наші приймальні, що функціонують по всій території країни, і дані від наших польових місій, що діють у зоні АТО. Найближчим часом плануємо розробити інтерактивну карту загиблих у конфлікті, — розповідає координатор Центру документування УГСПЛ Олексій Біда. — Одним із головних джерел для отримання інформації є опитування безпосередньо постраждалих і свідків конфлікту на Донбасі».

Цей новостворений Центр документування порушень прав людини може контролювати порушення українського законодавства в Криму, зокрема й візити так званих міжнародних туристів. «Ще один напрям, що активно спонсорує Російська Федерація, — так звані міжнародні туристи, — розповідає народний депутат, заступник голови Комітету ВР з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Георгій Логвинський. — Нині відкрито кримінальні справи стосовно депутатів із Польщі, Німеччини, Франції. Це важливо, але цього недостатньо, оскільки міжнародне співтовариство ще не відчуває відповідальності. Після того як прямо у залі Парламентської асамблеї Ради Європи групі французьких депутатів вручили підозри про кримінальне правопорушення — а це найвища ланка стадії кримінального провадження для посадових осіб такого рівня, — поїздки депутатів до окупованого Криму з Європи припинилися».

Коли ці люди туди їхали, то думали, що це буде просто адміністративне порушення, але після того, як європейська преса написала, що депутатам вручено попередження про кримінальний злочин, заплановані візити скасовували. Як наслідок, ті 30 депутатів, які планували відвідати півострів, скасували свої візити. Але нині поїздки депутатів знову активізувалися. Тепер уже на півострів їдуть депутати з Італії і Франції. На думку Георгія Логвинського, в тому, що такі візити досі відбуваються, винна передовсім вітчизняна правоохоронна система.

Тож експерти впевнені, що за допомогою Центру документування правопорушень необхідно активізувати контроль за несанкціонованими візитами до Криму.

Крім того, важливо, щоб документування порушень велося публічно, зокрема в інтернеті. Після верифікації інформацію вносять до бази даних, яка має високий рівень захисту, фізично сервер розміщений за межами України. Зайти в базу без попередньо встановленого програмного забезпечення неможливо, як і зламати її.

«Через брак відкритої та прозорої інформації не вдалося затримати порушника українських законів, — розповідає Георгій Логвинський. — У нас з’явилась інформація, що в Україну завітала людина, яка торгує нашим майном у Криму, безпосередньо з Аксьоновим та іншими займається продажем українських санаторіїв. Проте незважаючи на наші заяви, ми не змогли її затримати, оскільки надійшло пояснення, що не маємо жодного доказу, щоб цю людину затримати і як свідка допитати. Центр документування порушень прав людини може стати підмогою для правоохоронців, у яких нині і кадрів не вистачає, й інструментів не так багато».

Катерина БРАТКО
для «Урядового кур’єра»