У селі Шевченкове Звенигородського району урочисто відкрито пам’ятний знак «Тарасова калина». Мальовничий куточок колишньої Керелівки відтворили земляки та працівники Національного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».

За свідченнями біографів поета, у хащах старого парку, під кущами калини, неодноразово знаходив затишний прихисток хлопчик-сирота. Та й пізніше рідне село завжди залишалося рідним і бажаним для Шевченка. «Всяку ніч тілько й бачу во сні що тебе, Керелівку, та рідню, та бур’яни (ті бур’яни, що колись ховався од школи); весело стане, прокинусь, заплачу», — писав він у листі до брата Микити.

Керелівські виднокола годували допитливий розум хлопця, напували фантазією, наповнювали душу почуттям радості, гордості за свою батьківщину. «Вплив блакитного, зорями мережаного неба та срібловидого місяця; чарівна краса навкруги: сад, долина, байрак, гори, став — от хто разом з Псалтирем та з народною піснею були батьками, що зростили Тарасів дух», — писав відомий український перекладач, письменник, видавець Олександр Кониський.