Ситуація таки дійсно кризова: з одного боку, нема чого фінансувати російського агресора, купуючи у нього мінеральні добрива, з іншого – вітчизняні добрива, вироблені з газу, імпортованого у того ж-таки агресора, виходять надто дорогі. До того ж, вітчизняний виробник – монополіст, що, користуючись своїм привілейованим становищем на ринку, ще більше «накручує» і без того немалу ціну. А уряд, запровадивши ввізне мито на російські міндобрива, фактично цьому сприяє. Хто від цього страждає? Найперше – аграрії, а в другу чергу – усі споживачі аграрної продукції.

Вихід пропонує Всеукраїнська аграрна рада (ВАР). Заступник голови ВАР Михайло Соколов недавно заявив: «Ми вимагаємо від уряду, щоб хімічні заводи були забезпечені власною сировинною базою, тому що це єдиний варіант, за якого вітчизняні підприємства зможуть постачати продукцію за конкурентними світовими цінами. У іншому випадку виходить так, що ціни на добрива всередині країни майже на 40% перевищують світові. Тобто хімічна промисловість стабільно не працює, а аграрії змушені постійно переплачувати за добрива. Тому це питання потрібно вирішувати на державному рівні».

Таким джерелом вітчизняної сировини, на думку Михайла Соколова, може стати надання держгарантій під китайський кредит на будівництво заводів синтез-газу, які виробляли б добрива з газового вугілля. Однак відповідна ініціатива досі блокувалася на державному рівні, незважаючи на можливість отримання фінансування від Державного банку розвитку Китаю.

Що проблема стоїть вкрай гостро, довела зупинка найбільшого хімічного підприємства України – Одеського припортового заводу (ОПЗ) 30 квітня 2018 року. Однією з причин зупинки керівництво ОПЗ називає затоварювання складів: карбамід виробництва ОПЗ погано купувався українськими аграріями через його завищену вартість.

Запровадження мит на імпорт російських добрив призвело до ще більшого подорожчання, але це не єдиний негативний наслідок: через високу ціну аграрії вносять поживні речовини у недостатній кількості, а це своєю чергою спричиняє недобір врожаю. За даними дослідження, яке провели ННЦ «Інститут аграрної економіки», консалтингове агентство «Украгроконсалт» та центр «Соціальний моніторинг» на замовлення ВАР, втрати вітчизняного аграрного сектору через недобір врожаю у зв’язку з високими ціни на азотні добрива всередині країни щорічно сягають понад 32 млрд грн. І це лише прямі втрати, а є й непрямі, які дадуться взнаки у майбутньому: щороку кожен гектар української ріллі втрачає від 200 до 400 кг поживних речовин.

Варто також додати, що вітчизняні хімічні підприємства, які ініціювали запровадження мит на азотні добрива, нічого від цього не виграли. Експерти зауважують: поки на вітчизняний ринок ще не зайшли великі міжнародні гравці – Китай і країни Близького Сходу через відсутність технічних можливостей для перевалки добрив із суден типу Panamax в українських портах. Однак, тільки-но цю проблему буде вирішено, ціни на азотні добрива впадуть, бо араби виготовляють добрива зі свого ж природного газу, а китайці – з вугілля. Тоді всі українські підприємства, крім «Дніпроазоту», який працює на давальницькому природному газі «Укрнафти», стануть неконкурентоспроможними.