ПАМ’ЯТАЄМО

У Студентському парку Львова відкрили пам’ятник професорам,
розстріляним нацистами 1941 року

В історії наукової Галичини не було трагічнішої сторінки, аніж масовий розстріл професорів Львова, вчинений 4 липня 1941 року на Вулецьких пагорбах. Місто, яке з найдавніших часів сповідувало толерантне ставлення до представників різних національностей, 70 років жило пам’яттю про невинно закатованих. У кожного з них — своя історія. І пам’ятник мав постати саме у цьому мальовничому куточку Студентського парку, куди щодня дорогою на заняття поспішають майбутні світила науки, де любить відпочивати у вільні хвилини безтурботна студентська юнь, як символ незнищенності: ті, кого розстріляли нацисти, залишили по собі слід у науці, культурі, літературі. А здобутки їхні — понад часом. 

— Цього пам’ятника довго чекали, — наголосив у своєму виступі Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Польща в Україні Генрик Літвін. — Дуже добре, що пам’ятник є проектом спільної праці. Бо це —  підстава для подальших спільних дій, які, і в цьому немає сумніву, ще будуть.

Спорудження монумента закатованим професорам стало спільним проектом мерій двох міст — Львова і Вроцлава, за активної участі Національного університету «Львівська політехніка», адже місце трагедії — Вулецькі пагорби — якраз неподалік студентських гуртожитків, а серед розстріляних — найбільше викладачів політехніки.

— Знищено безглуздо і з глибоким цинізмом людей, які не займалися політикою, а наукою — математикою, хімією, інженерією, лікарською справою, — зазначив ректор Національного університету «Львівська політех?ніка» Юрій Бобало. — Їхньою єдиною провиною була лише приналежність до елітної інтелігенції, до духовних лідерів, які, згідно з гітлерівською концепцією «обезголовлення слов’янських народів», були приречені на смерть.

Вельми переконливою є, з словами доктора архітектури, професора Богдана Черкеса, символіка, запропонована автором проекту професором з Кракова Олександром Слівою, — звернення до 10 Заповідей Божих. Основний акцент спорудженого у формі кам’яної арки пам’ятника з десяти постаментів. На п’ятій Заповіді «Не убий» ледь зміщений камінь загрожує руйнуванню всієї конструкції. І не треба слів, аби людям мислячим збагнути промовистість цього застереження: за аналогією, порушуючи цю заповідь, вкорочуючи людські життя, людство опиняється перед загрозою знищення світу.

Вдало вписали цей глибоко філософський задум автора проекту пам’ятника у складний рельєф Вулецьких пагорбів львівські співавтори Олег Трофименко та Дмитро Сорокевич.

— Саме такої спільної праці сьогодні нам дуже бракує, — переконує міський голова Львова Андрій Садовий. — Результатом нашої праці є пам’ять про жертв нацизму. А завтра нашими спільними результатами будуть ідеї, які лягатимуть у фундамент нової Європи. Такої Європи, в якій і поляки, і українці, й інші народи почуватимуться вільними та сильними. І щоб не повторювалися трагедії, як та, що сталася на мальовничих Вулецьких пагорбах, що й досі залишається незагоєною раною нашої історії.