У Білорусі вже більше місяця тривають протести після оголошення переможцем президентських виборів Олександра Лукашенка, який стоїть біля керма країни вже 26 років. Кремль не на жарт стурбований масштабами та настроями протестного руху і, зрозуміло, що не лише усіляко підтримуватиме Лукашенка, а й втілюватиме свій план з «аншлюсу» Білорусі. Що, власне, і продемонструвала зустріч Путіна та Лукашенка 14 вересня у Сочі.

План Кремля – далекоглядний і комплексний: ліквідація всіх атрибутів суверенітету Білорусі. Натомість Лукашенко, за погодженням з Кремлем, планує зайняти посаду президента союзної держави з номінальними повноваженнями. Саме за умови дотримання такої угоди та отримання гарантій особистої недоторканості Лукашенко висловив готовність до проведення конституційного референдуму, а також парламентських і президентських виборів в Білорусі. Про те як буде проходити «аншлюс» Лукашенко і Путін фактично домовилися та озвучили під час зустрічі у Сочі. Отож, плануються так звані Конституційні реформи і у новий основний закон Білорусі, де «впишуть» і анексію, і формування єдиного національного органу влади (спільні президент, парламент, судові органи, єдиний емісійний центр). Москва планує протягнути цей план змін на референдумі, розраховуючи підкупити білоруське суспільство.

Саме через такі зміни в Конституції Білорусі Кремль планує прив'язати її до себе так надійно, щоб більше не турбуватися про нові несподіванки, скажімо, рух до Заходу. Зрозуміло, що така реформа не сприятиме демократизації білоруського політичного життя. А ось внесення змін, які фактично «обнулять» всі попередні президентські терміни Лукашенка, цілком передбачувана.

З Білорусі може вийти прекрасний плацдарм для дестабілізації Європи в усіх напрямках. Тому мета Путіна – повне поглинання країни, такий собі «смачний» додаток до Криму. Але цього разу Кремль планує зробити анексію максимально «законною», щоб згодом не ускладнювати собі життя і не отримати чергову порцію санкцій.

Очевидно, що Росія має в своєму розпорядженні вагомий арсенал сил і засобів для встановлення повного контролю над Білоруссю. Експерти сходяться до думки, що геостратегічною метою РФ є повноцінне розгортання «Союзної Держави Росії та Білорусі» з прицілом на інкорпорацію ще й інших територій, наприклад, вже окупованих Абхазію та ОРДЛО України.

Та, щоб не відкладати на потім свої далекоглядні плани, Кремль уже завзято «тренується» та використовує територію Білорусі і для своїх військових приготувань, і для спільних військових навчань. «Слов'янське братство» – саме під такою назвою планується проведення спільних тактичних навчань російських та білоруських військових на полігоні «Брестський» з 14 по 25 вересня. Особливістю цих навчань, безумовно, стане той факт, що пройдуть вони на тлі політичної кризи у Білорусі. Але Лукашенка це не стримує, а навпаки «підбадьорює», адже він неодноразово люб’язно погоджувався і відкрито заявляв про можливість розміщення на своїй території російських військових винищувачів, поблизу кордонів з Україною, Литвою і Польщею.

Усе це відбувається на фоні спільної інформаційно-психологічної кампанії режиму Лукашенка та російських ЗМІ, які синхронно мусують тему загрози з боку НАТО і України. Тих, хто не погоджується – просто міняють. Так, страйкуючих журналістів та техперсонал Белтелерадіокомпанії з успіхом замінили на групи російських фахівців з ведення інформаційної війни. Очевидно, що пріоритетом для Росії є встановлення повного контролю над інформаційним простором та суспільно-політичним життям Білорусі.

Кремль потребує і впевнено йде до максимального ослаблення режиму Лукашенка, який і так вже тріщить по швах. Тому і каталізація його токсичності, і відновлення міжнародної ізоляції – все може вдало «зіграти» для того, щоб у потрібний момент задіяти контрольований трансферт влади і замінити Лукашенка на іншу проросійську фігуру на посаді глави Білорусі.

Уся ситуація довкола білоруських протестів є для російського керівництва занадто виграшною, щоб просто задовольнятися відновленням статус-кво режиму Лукашенка. Кремль вже вклав і в розкачку ситуації, і в «перекуповування» опозиції достатньо коштів і ресурсів і продовжує це робити, щоб згодом вдало використати усі ці моменти так, щоб в перспективі Лукашенко перестав бути єдиною і незамінною опорою російського впливу в Білорусі.

Цьогорічна кампанія з переобрання президента Білорусі, вочевидь, заздалегідь розглядалася для завдання ключового удару. У травні, за три місяці до білоруських виборів, раптово з'являються три нових опонента діючої влади, які ніколи до цього не були суб'єктами політичного процесу і не заявляли про свої претензії на вищий пост в державі. Усі представники цієї «нової опозиції», на думку експертів, так чи інакше пов'язані з Росією.

Зрозуміло, що відкрита підтримка Лукашенка з боку Кремля спровокує у білорусів антиросійські почуття. Тоді конфлікт між владою і суспільством перетвориться на геополітичну кризу і білоруси змушені будуть подивитися «братерські відносини» з Росією по-іншому. Та й кількість прихильників зближення з Росією зменшується.

Трохи статистики. За підрахунками експертів, сьогодні максимальний «електоральний резерв» проросійської партії в Білорусі не перевищує 20%. Якщо у 1999 році 11,4% населення в графі національність заявили, що вони росіяни, то у 2009 році цей відсоток зменшився до 8,4%. Цікава динаміка, особливо з огляду на те, що з 2003 року основою міграційного приросту населення стали саме переселенці з РФ. Перепис населення 2019 року також підтвердив подібну динаміку: лише 7,5% населення заявили, що вони «росіяни». Виходить так, що велика кількість вихідців з РФ після певної кількості років, прожитих в Білорусі перестають себе асоціювати з російською нацією. І це не дивлячись на «інтеграційну риторику». Найцікавіше, що подібна тенденція не властива та не зачіпає представників інших національностей: кількість українців, євреїв, вірмен, татар і навіть німців збільшилася.

Олекса ВЕРНИГОРА
для «Урядового кур’єра»