П’ять із десяти нагород на міжнародній науковій олімпіаді в Туреччині вибороли вихованці харківської школи. Друге «срібло» — в Івана Матюшенка, учня Харківського фізико-математичного ліцею. Він створив багатошарове енергогенеруюче теплоізоляційне покриття для зовнішніх огороджувальних конструкцій. «Бронзу» на конкурсі здобула школярка з Харкова Анна Плутахіна за апідиктор — пристрій для акустичного контролю стану бджолиної сім’ї.
Крім медалей, українська команда здобула ще й три спеціальні нагороди. Харківському студентові Іллі Демиденкові присуджено другий спецприз за розроблення нової технології моделювання, дослідження й оптимізації складних хімічних систем. Третю спеціальну нагороду здобув Ігор Мічурін з Харківського національного університету радіоелектроніки за навчальну програму для пошуку коренів многочленів на комплексній площині.
А «золото» виборола студентка Харківського національного університету радіоелектроніки Софія Іванова. Вона придумала систему швидкого підігріву газового редуктора автомобільного двигуна, що допомагає зекономити паливо та зберегти довкілля.
Здобутки 17-річної першокурсниці ХНУРЕ — вже кілька перемог на всеукраїнських та міжнародних конкурсах, у яких почала брати участь ще школяркою. Як зізнається сама Софійка, ще з перших класів вона полюбила математику, а потім прикипіла до фізики, що й визначило її вибір професії. І хрещеною мамою в цьому вважає свою вчительку фізики 144-ї гімназії Оксану Севастьян. Вона, помітивши серйозне захоплення дівчини та її пристрасть до наукових досліджень, відвела Софію до наукового керівника — доцента Харківського автодорожнього університету Миколи Михалєвича, який і ввів тодішню дев’ятикласницю у світ науки, відчинивши двері МАН. Спільними зусиллями і з підтримкою батьків, усієї родини, вони визначили тему дослідження, перечитавши інтернет, і зупинилися на системі підігріву газового редуктора.
«Переглянувши всі можливі джерела, ми здивувалися, що всерйоз цією проблемою ніхто не займався. А суть у тому, що в машин, які їздять на газі, особливо взимку виникає проблема із запуском двигуна, бо падає тиск. Їх обладнано спеціальним пристроєм — редуктором, який потрібен, щоб газ підігрівався. Після цього паливо потрапляє у двигун. Без цього газ не може спалахувати. Отож водіям доводиться заводити машину на бензині й тривалий час розігрівати двигун. Через це втрачаються час, гроші і, якщо дивитися на проблему у глобальному масштабі, завдає непоправної шкоди довкіллю, планеті. Адже продукти згоряння бензину токсичні», — розповідає Софія.
За словами юної винахідниці, на дослідження пішло чотири роки. Пробували десятки варіантів: утепляли редуктор, експериментували з термосом, але ці спроби в перший рік не дали бажаного результату.
«Однак пізніше ми придумали спеціальну коробку, яку роздрукували на 3D-принтері. У неї встановили термостат власної конструкції, який спрацьовував за 40°. Аналогів таких термостатів, до речі, не було у світі, бо всі їх розраховано на +80. Довго метикували, як наповнювач пробували віск, спирт і врешті досягли бажаного результату, замінивши його на звичайний вазелін», — захоплено пояснює дівчина. Вона зазначає, що сконструйоване з допомогою наставника обладнання дуже просте: і під час встановлення, яке водій може виконати сам, і в експлуатації. Його собівартість — до 1000 гривень. Щоденна ж економія автомобіліста очікується не менш як 6 гривень на день.
«Моя робота спрямована на економію дорогого та шкідливого палива. Вона призначена для автомобілів, що працюють на газовому паливі, а таких в Україні близько 3 мільйонів. Система передпускового підігріву газового редуктора «Швидкий старт» зберігає не лише гроші, а й навколишнє середовище.
Коли ми почали оцінювати потенціал майбутньої роботи, мене дуже турбували екологічні аспекти. Надаю великого значення сучасному екологічному стану планети, стежу за подіями, пов’язаними із глобальним потеплінням. Сподіваюся, що в майбутньому люди в Україні та світі будуть більш свідомо ставитися до стану довкілля.
Мрію, що мій проєкт мотивуватиме людей до поліпшення стану навколишнього середовища відчуттям власної причетності до доброї справи, що зумовлене використанням чистого палива у менших кількостях», — розповідає винахідниця.
Софія, звісно, шкодує, що карантин завадив її поїздці до Туреччини. Проте розповідає, що і в режимі онлайн олімпіада пройшла дуже насичено, змістовно, не втратила духу змагальності й емоцій, які супроводжують будь-які змагання.
«Усі учасники олімпіади з України захистилися добре. Ми представили свої постери, спілкувалися з журі англійською мовою. У підсумку я посіла перше місце і отримала «золото», — розповідає студентка.
Одна з найзаповітніших Софіїних мрій — випробування розробки на реальному автомобілі, а потім, через рік випробувань, — запуск «Швидкого старту» в серійне виробництво. Винахідниця вірить, що так і буде, бо система обов’язково зацікавить не лише автомобілістів, а й виробників обладнання.
Поки що серед повсякденних турбот студентки — оволодіння премудростями програмування. Але щоб не втрачати час у реалізації особистого потенціалу, Софія активно працює у громадській організації з просування ІТ. Її дописи, серйозні аналітичні матеріали можна прочитати на кількох сайтах і в соціальних мережах. Їй до снаги не лише фізика, наукові дослідження, а й журналістика.
Ми в Google+