Роман КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»
Роботу починає з креслення, малює шаблони, за якими потім працює. Найвідповідальніша робота — малюнок корпуса. Як намалюєш, так потім і попливе, жартує Микола. Фанеру обшиває дерев’яними рейками, пластиком. Шпаклювання, ґрунтування та фарбування — заключний етап. Але його слід виконувати дуже ретельно, аби судно було схоже на свій прототип. Хоча, як пояснює умілець, особливо точного копіювання він не добивається. Проте загалом ця справа дуже скрупульозна. На кожний макет потрібно кілька місяців напруженої праці.
Макети виходять у нього чималі — до півтора метра. Є в колекції старовинні кораблі, як, приміром, козацька чайка. Є й більш сучасні. Багато своїх робіт майстер дарував друзям, деякі вдається продати. Його галеон — великий багатопалубний вітрильний корабель — зараз прикрашає один із ресторанів у Стамбулі. Роботу чотири роки тому вдалося переправити туди літаком. Шість макетів кораблів різних країн і епох , серед них — Титанік 1912 року — розмістили на набережній в Умані.