Олена ІВАШКО,
«Урядовий кур’єр»

На Миколаївщині ростуть перлинні волошки, які є вузьколокальними ендеміками Північного Причорномор’я. Ці квіти можна зустріти лише на пісках пониззя Південного Бугу та Інгулу. «Волошка перлиста, яка була описана першою, має золотисті кошики та світло-кремові квітки, — розповів «УК» відомий миколаївський еколог Олег Деркач. — Я її називаю монголоїдом, є ще євролоїд та темна. Взагалі то в нас ростуть три споріднених видів волошок: волошка перлиста (Centaurea margaritacea Ten.), білоперлинна (C. margarita-alba Klok.) та первинноперлинна (C. protomargaritacea Klok.)».

Він розповів, що коли Миколаїв розбудовувався, дослідники-ботаніки знайшли в околицях Петрово-Солонихи, що в 25 кілометрах від Миколаєва цю перлинну волошку. Дослідники надіслали зразки італійському ботаніку, який і дав назву квіточці, кошики якої нагадували перлини. Коли український ботанік Михайло Клоков приїхав досліджувати флору Миколаєва, то на території мікрорайону Ліски в Миколаєві він знайшов подібну волошку. Але квітки в неї були не світло-кремові, а рожеві, а кошики — не золотисті, а сріблясті. Він, довго не думаючи, зафіксував новий вид, — волошка білоперлинна. Це гордість Миколаєва, яку вже чи не викреслили з ботанічних довідників, як вид, що вимер.

Волошка білоперлинна відрізняється срібними кошиками і рожевими квітками. Фото Олега Деркача

Проте Олег Деркач вирішив знайти миколаївську волошку, дослідивши парк в мікрорайоні Ліски. А згодом юнати, з якими працював Олег Михайлович, таки знайшли ту волошку, яка «перемістилася» на береги Інгулу, до околиць Миколаєва. Білоперлинна виявилася найбільш поширеною. Перлисту вже знайшли на іншому масиві. А первинноперлинна як була біля Галицинівки, так і залишилася. «Це єдине місце зростання її на планеті, — запевняє еколог. — Такі в нас цікаві дивні волошки. На жаль, вони знаходяться під загрозою. Бо це ендеміки пісків Нижнього Побужжя. А піски в нас використовувалися активно під виноградорство: ці степові піщані ділянки розорювалися. Це був перший етап знищення волошок. Другий етап — заліснення, на пісках висаджували сосни. Під час нього втратили піщано-степову флору. Наступне, — великі масиви були віддані під садові ділянки. І останній удар був нанесений будівництвом промислових підприємств».

Натомість миколаївські перлинні волошки ще живі та виживають. На окремих природних споконвічних піщаних ділянках.