Мікробні спільноти в енергетично бідних глибоководних відкладеннях під морським дном зберігають свій метаболічний потенціал протягом як мінімум 101,5 мільйона років, і при першій нагоді «прокидаються», і стають готовими до харчування і розмноження, повідомляється в дослідженні, опублікованому в журналі Nature Communications.

«Наше головне завдання полягало в тому, чи може життя існувати в середовищі, що обмежене поживними речовинами, або ж ... це млява зона. У пошуках відповіді ми проаналізували проби осадових порід, відібраних на глибині до 74,5 метра під абісальною рівниною Південно-Тихоокеанської улоговини, дно якої в деяких місцях на 5,7 тисячі метрів нижче рівня моря. Ці шари осаджувалися в період від 13 до 101,5 мільйона років тому і містять вкрай низьку кількість органічного матеріалу, наприклад, вуглецю, незважаючи на присутність кисню», – розповідають автори дослідження.


Один із зразків керна з-під абісальної рівнини Південно-Тихоокеанської улоговини. Credit: JAMSTEC

У рамках дослідження вчені провели експерименти, в ході яких зразки з шарів осадових порід віком 13 і 101,5 мільйона років були інкубували з ізотопно-міченими вуглецевими і азотними субстратами в якості індикаторів мікробної активності. Метою дослідження було перевірити, чи є клітини із взятих зразків життєздатними з точки зору харчування і ділення.

У результаті вчені виявили, що деякі мікроби швидко реагували на умови інкубації, збільшившись у кількості більш ніж в чотири рази за 68 днів. У найстарішій пробі осадових порід віком 101,5 мільйона років також спостерігалося активне поглинання помічених ізотопами з'єднань і збільшення загальної кількості клітин.


«Спочатку ми були скептично налаштовані, але потім виявили, що до 99,1% мікробів в осадових породах, які осіли 101,5 мільйона років тому, були ще живі і готові до їжі. Схоже, що немає ніяких обмежень для життя в древніх відкладеннях світового океану. Куди б ми не подивилися, там все ще можна знайти живі організми, які можуть прокинутися і почати рости і розмножуватися», – кажуть автори дослідження.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»