Астрономи поділилися результатами своїх досліджень, в ході якого вони відстежували життєві цикли масштабних полярних сяйв Юпітера. Ці космічні шторми – так званий «прапор» – дуже яскрава і широка ділянка на полюсі планети. Її утворення, на думку вчених, схоже на північне сяйво на Землі. В обох випадках вони представляють авроральні суббурі.

Нове дослідження, опубліковане у вівторок, 16 березня, у виданні AGU Advances, з'ясувало природу таких бурь на Юпітері. За словами вчених, правильна дуга його полярних сяйв випромінює в космос від сотень до тисячі гігават УФ-світла протягом 5-10 годин, поки переходить з денною боку планети на нічну.

Учені вперше змогли побачити, що відбувалося на нічному боці газового гіганта, де зароджуються світанкові бурі, завдяки космічному кораблю «Юнона». Дослідники вказали, що полярні сяйва на Землі і на Юпітері – це відображення процесів, що відбуваються в їх магнітних полях, які захоплюють заряджені космічні частинки.

Однак, якщо на Землі полярні сяйва є результатом взаємодії магнітного поля і сонячного вітру, то час світанкових бурь на Юпітері з активністю Сонця не співпадає. Магнітосфера Юпітера в основному заповнена частками плазми, що виходить від його вулканічного супутника Іо, які потім іонізуються і захоплюються магнітним полем планети.

Таким чином, нові дані показують, що частинки і енергія не завжди гладко взаємодіють у планетних магнітосферах. Вони часто накопичуються до тих пір, поки не колапсують і не викликають у полярних сяйвах реакцію, подібну до суббурь.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ,
для «Урядового кур’єра»