Космічний апарат «Вояджер-2», запущений в далекому 1977 році, вийшов за межі Сонячної системи в 2018 році, але це не означає, що його наукова місія закінчилася. Зонд продовжує робити неймовірні відкриття і перебуваючи поза нашою зоряною системи.

Покинувши простір Сонячної системи, «Вояджер-2» виявив щось дуже дивне – з’ясувалося, що за межами впливу Сонця більш висока щільність простору. Раніше таку ж дивовижа фіксував «Вояджер-1», який покинув Сонячну систему в 2012 році.

Прийнято вважати, що міжзоряний простір, в якому сьогодні перебувають обидва «Вояджери», це суцільний вакуум, але в реальності це не так. Щільність речовини в міжзоряному середовищі дуже мала, але матерія тут все ж є. Згідно актуальним підрахунками, в міжзоряному просторі Чумацького Шляху близько 0.037 електронів на кубічний сантиметр.

Покинувши геліосферу (ділянка простору, в якій поширюється сонячний вітер), «Вояджер-2» виміряв щільність плазми і зафіксував показник 0.039 електронів на кубічний сантиметр. Але повторне вимірювання приблизно через півроку показало різке зростання щільності плазми – показник підвищився до 0.12 електронів на кубічний сантиметр.

Чому простір став більш щільним? Згідно з однією із гіпотез, за кордоном геліосфери існує електромагнітна іонна циклотронна нестійкість, викликана лініями міжзоряного магнітного поля. Інша гіпотеза пояснює феномен існуванням «пробки» з частинок сонячного вітру, які сповільнюються, залишаючи геліосферу.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»