Сумнозвізна стратегія з захисту інтересів російськомовних громадян, яка вміло використовується Росією для задоволення своїх імперських амбіцій та втручання у внутрішні справи інших держав, має чітку платформу і ось уже майже двадцятирічну історію.
У 1992 році, через рік після розпаду СРСР, в щорічнику «Дипломатичний вісник» була опубліковано статтю Сергія Караганова «Проблеми захисту прав росіян з «ближнього зарубіжжя»», яка і лягла в основу такої стратегії.
Суть ідеї проста – під прикриттям «захисту російськомовних» в інших країнах, налаштовувати населення проти чинної влади через інформаційну пропаганду та спецоперації ФСБ і ГРУ. Та і принцип покрокових дій теж схожий: територіальні претензії, загроза територіальній цілісності сусідів, апеляція до російськомовного населення, підтримка місцевих сепаратистів, підкуп місцевої політичної, військової та ділової еліти. Як наслідок – Росія починає експансію сусідніх територій, підтримуючи місцевих сепаратистів і підкуповуючи місцеву владу. Цей сценарій вже випробували і добре відшліфували і в Україні, і в Молдові та Грузії, Білорусі та інших пострадянських країнах. Проблема, яка була штучно створена, набуває загострення через її ж ініціатора – РФ, який згодом в образі миротворця заходить та захоплює омріяну територію. Виходить, що в усіх головних ролях – один «актор» і фінал історії йому заздалегідь відомий.
Доктрина Караганова, яка згодом виникла з його статті, побудована на тому, що російськомовні – велика цінність Росії, і потрібно зробити все, щоб вони залишилися в регіонах, де вони живуть зараз, а розширення російськомовного контингенту – це розширення впливу, а значить і збільшення можливостей для своєї терористичної діяльності.
Згодом ця доктрина була вдосконалена і знайшла застосування в багатьох країнах, що можуть мати інтерес для Росії. Наприклад, зараз можна відслідкувати певний деструктивний вплив Кремля на Європу, зокрема Італію, Францію, Німеччину. Проросійські політичні партії, які лобіюють інтереси Кремля, кібератаки на європейські державні установи – все це робиться заради збільшення російського впливу в світі і має чітке визначення – геополітичний тероризм. Варто Кремлеві нагадати і про те, що вигадана формула з порятунку російськомовних у міжнародному праві є неприйнятною, адже абсолютна більшість російськомовних є громадянами інших країн і не лише не потребують, але й не бажають ніякої допомоги Москви.
ДОВІДКА "УК"
Сергій Караганов – голова Ради із зовнішньої і оборонної політики, декан факультету світової політики Вищої школи економіки в Москві. Стаття Караганова демонструє практично увесь принцип роботи спецслужб Російської Федерації у пострадянських країнах, головним активом для яких стало саме російськомовне населення, яке проживає на територіях інших держав.
Олекса ВЕРНИГОРА
Для «Урядового кур’єра»