Рік, що минув після анексії Криму й початку російської агресії на сході країни, для українських журналістів став роком випробувань не тільки професійних якостей, а й громадянської позиції. Колеги-патріоти України з Криму й Донбасу через закриття ЗМІ й реальну загрозу життю вимушені були долучитися до тисяч переселенців, облаштовуватися на новому місці, шукати роботу і нести слово правди про життя своїх земляків, також і тих, хто з різних причин залишився на окупованій території. Саме з цієї теми ми і почали розмову напередодні професійного свята журналістів з головою Держкомтелерадіо Олегом НАЛИВАЙКОМ.

Подвір’я Адміністрації Президента. 180 представників вітчизняних і закордонних ЗМІ. Година сорок п’ять хвилин та 30 запитань. Такими кодовими фразами можна заштрихувати тло прес-конференції, яку дав глава держави після року керування країною.

Петро Порошенко краде лише 10 хвилин в акул пера. Вони потрібні для вступного слова. Він символічно вітає присутніх із професійним святом та звертає увагу журналістів на їхню роботу в умовах безпрецедентної свободи слова, оскільки це одна з ознак реальних змін у країні. «Якщо орієнтуватися на заплановане, то ми зробили замало. В людей до влади критерії високі», — розставив акценти Президент. 

Шлях у військову журналістику автора «Урядового кур’єра» Аркадія Радківського не був простим. Він закінчив Дніпропетровське вище зенітно-ракетне командне училище ППО і став офіцером військ ППО, здобувши цивільну спеціальність інженера з експлуатації радіоелектронних засобів. Обіймав офіцерські посади. Однак військову частину, в якій проходив службу, скоротили, і йому запропонували вступити до Київського гуманітарного інституту.

 21 травня цього року набув чинності Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Втілення його у життя означає, що Україна нарешті безповоротно пориває з радянським тоталітарним минулим. І першим кроком на шляху очищення має стати змінена мапа країни, яка позбудеться згадок про діячів тоталітарних режимів. Згодом відбудеться очищення від тоталітарної символіки та пам’ятників, відкриється вільний доступ до документів про репресії та злочини проти людства і людяності.

Про це повідомив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Ярослав Краснопольський під час урядової відеоконференції з регіонами. Адже на сьогодні аграріям і без того важко працювати, їм треба полегшити життя, скасувавши надмірну кількість дозволів, отже й зайві витрати.

На сьогодні документ ще доопрацьовують. У ньому визначено 24 цілі, над кожною з яких  працює окрема робоча група із залученням  вітчизняних та закордонних експертів, представників науки, громадськості й бізнесу тощо. Вийти на фінішну пряму планують до  15 червня, а до 10 липня — узгодити остаточний варіант стратегії. 10 липня документ потрібно подати на розгляд Кабміну, а 15-го — Національної ради реформ, уточнив Ярослав Краснопольський. Тож до кінця червня слід провести громадські обговорення документа й узгодити усі спірні питання.

Сумщина традиційно вважається краєм самобутніх культурно-мистецьких фестивалів, конкурсів, оглядів. Варто назвати кілька з них, аби осягнути глибинну історичну суть і невичерпність місцевих духовних джерел: «Боромля» і «Кролевецькі рушники», «Глинські дзвони» і «Партизанські зірниці», «Червона рута» і «Барви рідного краю», «Білопільські візерунки» і…

Щойно в Краснопіллі відлунали мелодії фестивалю «Чарівна мідь оркестрів», а в Жовтневому Білопільського району — «Веселих музик».

Серед найкращих льотчиків-винищувачів країн антигітлерівської коаліції немає рівних тричі Героям Радянського Союзу росіянину Олександрові Покришкіну та українцеві Іванові Кожедубу, які особисто збили по 53 та 62 літаки ворога. Та якщо перший з пілотів почав воювати із червня 1941 року в званні старшого лейтенанта, то другий — лише із березня 1943-го сержантом. На відміну від старшого за віком і званням радянського аса, нашого земляка за всю війну нікому не вдалося збити, хоч літав він не на переданих СРСР за ленд-лізом американських винищувачах, як Покришкін, а на вітчизняних Ла-5 і Ла-7 — малокомфортних з погляду турботи про пілота.

 13 січня 1940 року оприлюднено наказ Народного комісаріату зв’язку СРСР №26 «Про відкриття Українського відділення тресту «Зв’язокпроект». Відтоді почалася історія проектного інституту «Діпрозв’язок» (сучасна назва — Український інститут із проектування та розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв’язок»), якому судилося впродовж багатьох років бути одним із провідних проектних інститутів в галузі зв’язку. 

Перемогу в Кубку України кияни здобули водинадцяте  в сучасній  історії клубу. Вона тим цінніша, що вибороли її  біло-сині у драматичному поєдинку принципових суперників. А Сергій Ребров, який торік розпочав свою кар’єру керманича «Динамо» саме з перемоги над «Шахтарем»,  удруге  обіграв Мірчу Луческу в фіналі. Гра на «Олімпійському» справді була рівною, та  доведена до футбольної лотереї завершилася так, як побажав футбольний бог і мільйони уболівальників, спраглих до перемог улюбленої команди. 

Учора дорогою на роботу почув по радіо несподіване привітання: «Є люди, які сьогодні вранці вже напідпитку і посміхаються частіше звичайного, — це журналісти. У них завтра свято». Я здивувався і мимоволі усміхнувся. У нас,  журналістів, із почуттям гумору все гаразд, і гарний жарт спозаранку додає особливого імпульсу нашій роботі на весь день.

А ще час нині невеселий, і тому зі святковим настроєм — проблеми. У колишні, мирні часи все було по-іншому. Були й піднесений настрій, і святкові усмішки із самого ранку, але за останній рік багато змінилося — і в країні, і в професії. Змінилося і наше професійне співтовариство.