Першим у програмі візиту Президента було відвідування молодого, але успішного підприємства, яке зарекомендувало себе в Україні та світі, — ТОВ «Евері». Тут Віктор Янукович дізнався про особливості роботи морського перевантажувального комплексу та зустрівся з колективом підприємства. Як повідомив Президенту генеральний директор компанії «Орексім» (до складу якого входить «Евері») Сергій Присяжнюк, лише за сім років існування їм вдалося зайняти одну з провідних позицій на українському ринку з перевантаження бурякової меляси та рослинної олії.

За час існування на ринку українські та іноземні інвестори вклали в розвиток підприємства понад 200 мільйонів гривень.  

Вони зовсім не схожі на худорлявих «зубрил-ботаніків» в окулярах із величезними лінзами. Навпаки, переможці Всеукраїнського чемпіонату з програмування «Золотий байт» зовні мало чим відрізняються від звичайних хлопців і дівчат із сусідніх дворів. Хоча різниця все ж таки є. І полягає вона в інтелекті, поставленій меті й вмінні її досягати заради бажання принести користь своїй країні.
Слова ці можуть здатися пишномовними, але батьки цих юнаків і дівчат, які зібралися вчора в залі засідань Будинку уряду, можуть пишатися своїми дітьми. Відзначив такий приємний момент і Прем’єр-міністр Микола Азаров.

Першим готовність розробити відповідний механізм поетапної оптимізації розмірів акцизного збору висловило Міністерство інфраструктури. Головна мотивація — збільшення надходжень коштів для якісного ремонту доріг. 
Згодом міністр інфраструктури Володимир Козак повідомив, що його заяву про приведення акцизів на пальне  до європейського рівня неправильно зрозуміли. «Була доповідь про європейський досвід, як утримувати дороги в нормальному стані, та джерела фінансування цього процесу. І як приклад розповідали, що в Європі акциз на дизельне пальне в десятки разів вищий, ніж у нас. Розглядалося питання загалом, а не ініціативи підвищення акцизів. Міністерство інфраструктури не пропонувало їх підвищення і не робитиме цього, а про бензин навіть не розглядали питання», — запевняє пан Козак.

Якого значення надає Федеративна Республіка Бразилія співпраці з нашою країною в космічній галузі, як готується космодром Алкантара до першого старту української ракети-носія «Циклон-4» — про це та інше розповідає Надзвичайний і Повноважний Посол Бразилії в Україні Антоніо Фернандо Круз-де-Мелло.  

Два десятиліття тому в Данії — чи не вперше у Європі — замислилися над тим, що бути залежними від імпорту нафти і газу небезпечно. Бо постійне коливання цін на вуглеводні не кращим чином відображається на економіці країни. Тому тут  почали шукати шляхи зменшення залежності від імпорту енергоносіїв. Одним із них стало виготовлення котлів, що замість дорого газу споживають гранули з тирси та відходів деревообробки. В пошуках надійних партнерів, з якими можна було б успішно розвивати новий бізнес, данці вийшли на литовців, спільно з якими й  започаткували випуск котлів нового покоління. У 2006 році вони з’явилися на литовському ринку. І відразу ж завоювали звання виробу року…  

12 квітня — Всесвітній день авіації та космонавтики, День працівників ракетно-космічної галузі України. Напередодні свята редакція «УК» поцікавилася, як реалізують спільний українсько-бразильський проект «Циклон-4». Перше ексклюзивне інтерв’ю — з головою Державного космічного агентства України Юрієм АЛЕКСЄЄВИМ.  

Лев загризає суперника. Старий ковбой, який усе життя прожив у маленькому будиночку на своєму ранчо. Наче розп’ята на хресті мертва велетенська акула як символ знищення всього живого у Світовому океані. Пінна вечірка в нічному клубі популярного курорту. Туман над Букінгемським палацом. Білий ведмідь, що пливе під водою. Затонулий «Титанік» під прожекторами пошуковців. Аборигени пустелі, що міцно сплять, не зважаючи на пісок, який сипле крізь щілини намету на їхні напівоголені тіла.
Біля кожного фотознімка застигаєш, як біля вікна в інший світ. Він існує паралельно з тим, у якому мешкаємо щодня ми. Це світи, які змушують замислитися над тим, наскільки особливий, вразливий, багатий той з них, у якому живеш сам. 

Його п’єса «Маленькі подружні злочини» в постановці Roseau theatre стала терпким і гарячим глінтвейном у залі Молодого театру. Вона (Марі Брош) забрала Його (Мануель Олінжер) з лікарні. Він не пам’ятає, що вона вже 10 років його дружина. Жінка на повну переформатовує чоловіка згідно зі своїм уявленням про ідеал. Її маніпулювання наштовхується на його спротив. Згодом з’ясовується, що з пам’яттю в нього все добре.
Чому так сталося? Чоловік, втілюючи свій талант і відбуваючись як особистість, заробляв написанням детективних романів. Натомість для жінки важливіше розчинитися в коханні, і вона вимагала цього від нього. Це вона талановито малює, хоч запевняє, що він. Надзвичайно виразний портрет голого чоловіка в центрі інтер’єру. Він вимальовує стан героя, навіть його майбутнє. 

Як грім серед ясного неба зустріли сільгоспвиробники повідомлення, опубліковане Міністерством доходів і зборів на сайті відомства наприкінці березня про реформування фіксованого сільгоспподатку (ФСП). Така ідея виникла, бо «попри значні державні преференції у галузі не досягнуто економічної стабільності», «через існуючі схеми ухилення агропідприємств від оподаткування». Останні нібито дозволяють скорочувати надходження податку на додану вартість (ПДВ) підприємствам інших галузей економіки. Крім того, зростання пільг аграріїв у сплаті ПДВ нібито не відповідає обсягам зростання виробленої продукції. Отже, виникла потреба «перезавантажити» правила гри.  

За минулі майже три десятиріччя про трагедію Чорнобиля та наслідки, зумовлені нею, написано цілу бібліотеку статей, різноманітних наукових досліджень, актуальної документалістики, спогадів учасників тої вікопомної епопеї. Основний лейтмотив усіх публікацій, в тому числі авторів шкільних підручників: тодішня тоталітарна влада буцімто запізнилася з інформацією про аварію. Та є достатньо аргументованих тверд жень зокрема закордонних фахівців, що такий висновок упереджений і загалом неточний.  
«Період з 26 квітня до 6 травня був найскладнішим і найвідповідальнішим, — згадував академік Валерій Лєгасов. — Найперше завдання було приборкати зруйнований реактор. Це робили в надзвичайних умовах. Відповідальність лягала на плечі людей, які туди приїхали, особливо на плечі голови урядової комісії, заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Щербини».