«Наш внутрішній ринок буде повністю відкритий для якісних білоруських товарів, як і білоруський — для українських», — повідомив під час вечірнього брифінгу дещо втомлений, але явно задоволений результатами перемовин у Мінську міністр економічного розвитку і торгівлі Петро Порошенко. За його словами, це були непрості переговори, на яких досягнуто перемогу. Адже ще два роки тому Білорусь в односторонньому порядку на своєму ринку запровадила регулювання роздрібних цін на наші пиво та безалкогольні напої, відтак захистила внутрішніх виробників і зробила неконкурентними українських. Як наслідок, за розрахунками Мінекономрозвитку і торгівлі України, якими наша сторона оперувала під час переговорів, щокварталу держава на цьому ринку втрачала $12,7 млн експорту в цій галузі, або приблизно $50 млн у рік. Окрім того, під час митного оформлення вітчизняних товарів на білоруських кордонах була необ∂рунтовано завищена їхня вартість, що вдалося довести під час переговорів завдяки узагальненій практиці експорту фахівцями міністерства.  

Весняний «подарунок» — зростання тарифів на водопостачання і водовідведення у більшості регіонів України — аж ніяк не йшов паралельно з іншим, більш очікуваним подарунком: підвищенням якості цих послуг. Кажуть, що оплата за воду зростатиме і надалі (бо дорожчають енергоносії). Ось тільки як бути зі зворотним боком «тарифної медалі» — якістю? У Мінрегіоні шукають відповідь на це запитання. І вже навіть можна говорити про перші кроки у розв’язанні проблеми. А допомогти Україні в цьому можуть іноземні партнери, запропонувавши свій досвід, експертні оцінки і навіть фінанові ресурси.  

Навколо фортеці, на смарагдовому оксамиті дністрових круч розкинулися живописні шатро і намети, над якими майоріли лицарські прапори і хоругви. Побут таборів різних армій, що з’їхалися на ристалище до Хотина, відповідав історичній реальності: посуд, меблі і навіть страви були саме такими, до яких звикли у військових походах наші предки.  

Хоча б раз на день кожен з нас заходить до магазину, щоб купити харчі. Та коли оглядаєш буквально набиті різноманітними товарами полиці, мимоволі закрадається думка — наскільки якісна та безпечна ця продукція. Дослідження, які проводять як громадські організації, так і державні контролюючі органи, доводять, що попри широкий асортимент товарів, справді якісних серед них дуже мало.  

Геніальності видатного композитора сучасності Алемдара Караманова дивувалися всі: від рідні — до таких відомих композиторів-педагогів, як Кабалевський, Хренніков, Хачатурян. Його твори виконували найкращі диригенти світу — Володимир Ашкеназі, Антоніо де Альмейда, Едуард Гулбіс. Однак за життя Алемдар Караманов ніколи не мав тієї слави та пошани, на які заслуговував.  

Ті, хто особисто знав Миколу Івановича, стверджували: його зовнішність була не те що не геройською, а радше навпаки. Скромний, небагатослівний, аж наче сором’язливий — ніщо не вказувало на виняткові бойові заслуги ветерана. Ніколи не випинав грудей із Золотою Зіркою і багатьма іншими нагородами, жодного разу не скористався пільгами, що належали за статусом, жив у простенькій хатині в поліському Глухові.    

Зворушливий у своєму невігластві і спробах усвідомити буття не тільки як життя плоті, а й Духа десятирічний хлопчик Оскар помирає в лікарні від раку. Батьки не відразу знаходять сили разом з ним прожити гідно останні відведені синові дні. Більше душевної мужності виявляє доглядальниця, колишня чемпіонка з боротьби, яку діти з лікарні прозвали Рожевою Дамою. Коли хлопчик випадково дізнається, що йому залишилося тільки 12 днів, життя для нього особливим чином прискорює свій перебіг. Рожева Дама пропонує гру: вважати один день за десяток років.  

Звертається до вас громада селища Лисичанський з Луганщини. У нашому населеному пункті хочуть закрити пошту і ми цим дуже незадоволені. Хочемо запитати, чи можемо щось зробити, аби цього не сталося?

Справа в тім, що працівники Першотравневого Центрального пункту зв’язку Луганської дирекції «Укрпошти», починаючи ще з 2010 року, намагаються закрити наше поштове відділення. А громада, у свою чергу, намагається цьому запобігти. Але нині вже пошту хочуть закрити, не зважаючи на думку місцевих жителів, ні навіть депутатів, які намагаються нас захистити. Адже після того, як пошта звільнить приміщення, його планують продати зацікавленим особам, які відкриють там магазин. Розташування будівлі дуже зручне — у центрі селища, біля дороги. А нам не потрібен ще один магазин, їх і так вже занадто багато. До того ж, недалеко — базар Лисичанська. А ось поштове відділення нам дуже потрібне.

Отже, хочемо дізнатися, яка офіційна причина закриття пошти у Лисичанському і чи можна відмінити це рішення?

МІСЦЕВА ГРОМАДА, селище Лисичанський Луганської обл. 

Маю невелику зарплату, яка ледве сягає прожиткового мінімуму. Через це від мене пішла громадянська дружина, забравши восьмирічну дочку. Вже два роки вони зі мною не проживають. Підозрюю навіть, що виїхали з України. А отже, я хотів виписати дружину зі своєї квартири. Бо досі змушений платити за комунальні послуги як за двох людей. Але мені сказали, що не все так просто і робити я це маю через суд. На суді мої сусіди підтвердили, що дружина вже два роки у квартирі не з’являється. Але суддя зауважив, що маю подати оголошення саме до «Урядового кур’єра». На юридичних тонкощах я не знаюся, тому хочу запитати, чи насправді я зобов’язаний давати це оголошення? І чому саме у вашу поважну газету? Поясніть мені, будь ласка.

В. БУБНОВ,  Житомир 

Ми — пенсіонери, діти війни. Ще минулого року отримували субсидію від фактично нарахованого розміру пенсії. Та на початку цього року нас викликали до відділу субсидій, аби заповнили нову декларацію, бо ми подавали позов до суду, аби нам як дітям війни виплатили належні за законом суми. Суд виніс рішення на нашу користь, та грошей ми досі не отримали. Проте відділ субсидій зауважив, що гроші нам нарахували. І під їхнім тиском нам довелося заповнити нову декларацію. Тож різниця від фактично отриманої і нарахованої на папері пенсії становить 100 гривень. От ми і хочемо дізнатися, у чиїх кишенях залишається ця різниця? Та чому ми й досі не отримали грошей, які нам належать за рішенням суду?

М. ГОРЯНАЯ, Л. ЗАКРЕВСЬКА, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.