Працюю викладачем вищого навчального закладу І—ІІ рівня акредитації з 2005 року. Викладаю українську мову і літературу та українську мову з професійним спрямуванням. Річне навчальне навантаження — 800 годин. Ще я – класний керівник. Стаж педагогічної роботи 13 років.

У квітні 2008-го за рішенням атестаційної комісії мені було присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст І категорії». У вересні 2010 року подала заяву на атестаційну комісію про присвоєння мені у квітні 2011-го кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії». Але директор технікуму відмовив, мотивувавши тим, що я не маю наукової роботи, надрукованого медичного посібника, статті. А це начебто обов’язково має бути за новим Положенням про атестацію викладачів ВНЗ.

У травні 2011 року я посіла ІІІ місце в обласному конкурсі викладачів української мови (за професійним спрямуванням) ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації. У вересні 2011-го знову подала заяву на атестаційну комісію про присвоєння мені в квітні 2012-го кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії». Але й досі маю сумніви…

Тому хочу запитати у фахівців, чи маю я право атестуватися в 2012 році на «спеціаліста вищої категорії» без надрукованої статті чи іншої наукової роботи? Які взагалі вимоги до присвоєння цієї кваліфікації?

О. МАТІЄНКО,
м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.

Я інвалід війни ІІ групи. Останнім часом з усіх ЗМІ дізнаюсь, що інвалідам Чорнобиля планують підвищити пенсію. Але чомусь нічого не кажуть про те, чи добавлять її іншим інвалідам, наприклад, інвалідам війни. 

Раніше чув про те, що саме таким як я інвалідам війни І-ІІ груп ще на початку 2012 року пенсійну виплату планували збільшити на 25%. А нині — тиша, ніхто цю інформацію не спростовує, але й не підтверджує. Тож хотів би дізнатися достеменно, збільшать мені пенсію найближчим часом чи ні?

В. СИЧ,
Харківський район, Харківська обл.

Нещодавно в інтерв’ю Першому національному  Голова Верховної Ради Володимир Литвин зазначив, що якби не було мовного питання, яке розводить, поляризує і  розколює суспільство, то перед виборами депутати придумали б інше…
Те, що спікер має рацію, як і те, що депутати, мабуть, не дуже переймаються інтересами своїх виборців, якнайкраще підтверджує  соціологічне опитування, проведене Центром Разумкова та фондом «Демократичні ініціативи».  

Звертається до вас інвалід загального захворювання ІІ групи. З 2001 року перебуваю на черзі для отримання путівки санаторно-курортного лікування. У 2005 році як вдова військовослужбовця перейшла на пенсію чоловіка, яка на 100 гривень більша від моєї, а для мене це суттєво.

У 2011 році звернулася до департаменту соціального захисту громадян в  Івано-Франківську щодо надання мені путівки. Та отримала відповідь, що я вже «не їхня». Та й узагалі начебто такі як я не мають права на путівку й на багато інших пільг. Але хіба це справедливо? І взагалі, наскільки я знаю, усіма цими питаннями займається Міністерство соціальної політики. Чи  помиляюся? Чому ж тоді комусь пільги належать, а комусь — ні?

 Хочу отримати роз’яснення та чітку відповідь: чи маю я право на санаторно-курортну путівку, і якщо ні, то чому?

О. МОЙСЕЙ,
м. Івано-Франківськ

Від колег неодноразово траплялося чути, що новий прокурор Одеської області, як ніхто до нього на цій посаді, налаштований на співпрацю із мас-медіа. Він, мовляв, готовий ділитися будь-якою інформацією в тих межах, що дозволяє професія. Свідченням такої відкритості може бути і його інтерв’ю для «Урядового кур’єра». Чи не головним клопотом свого відомства він вважає повернення бодай дещиці “золотих” одеських земель, що розповзлися по кишенях аферистів за останні 20 років.  

А все через суперечку, що виникла між ветеринарною службою Миргорода й району та приватними підприємцями, які торгують цією продукцією. Подейкують, що залагодити її до Миргорода їздила особисто заступник голови Полтавської облдержадміністрації Олена Адамович.
— Справді, підприємці були чимось незадоволені, але приїхали з Полтави, Києва – і питання вирішили. Зараз на Центральному ринку Миргорода можна без проблем купити і м’ясо, й сало. В тому числі від підприємців з нашого села, – підтвердив новину житель Миргородського району, Біликівський сільський голова Олексій Ганженко. 

Чи міг прадавній собака уявити, що згодом господар, якому вирішив віддано служити, побачить у ньому не лише охоронця домівки, а й призначить відповідальним за добробут. Нині породисте цуценя коштує чимало грошей, а розводити тварин, і передовсім псів, давно стало прибутковою справою. Що й казати про супутню індустрію: перукарні для чотирилапих престижніші за найдорожчі жіночі й чоловічі салони, дизайнерський одяг друзям нашим меншим шиють дружини впливових політиків, а іграшки для собак часом якісніші за ті, якими граються наші діти.  

Хто з нас не бідкався: що не новина — то одна страшніша за іншу. З усіх джерел холодним градом на голови слухачів і глядачів падають повідомлення про вбивства, грабіж, катастрофи. «Журналісти навмисно добирають таку інформацію, — нерідко доводиться чути з вуст громадян. — Їм сенсації потрібні, аби привертати увагу до видання»…  

— Пані та панове! Повідомляємо вам, що ви в’їхали в прикордонну смугу Республіки Білорусь… Фото-  та відеозйомка можливі лише за наявності дозволу Держкомприкордонслужби Республіки Білорусь… — прикордонник, який зупинив наш автобус з управлінцями, спеціалістами і журналістами, був явно підготовлений до приїзду гостей з України. Тому вичекав ефектну паузу і продовжив: чи є в кого, пані і панове, дозвіл Держкомприкордонслужби Республіки Білорусь? Ні? Тоді прошу зачохлити ваші фотоапарати!  

У лічені місяці група осіб, основною метою яких є особисте збагачення та розширення сфер впливу, насильницьки монополізувала ринок оціночних послуг. Саме так заявили схвильовані представники великої когорти українських оцінювачів (які працюють як з нерухомим, так і рухомим майном громадян) 13 червня на великій прес-конференції.
Як зазначила заслужений оцінювач Українського товариства оцінювачів Людмила Туровська, нині лише 12 підприємств узурпували весь ринок.