70 років тому Вашингтон став центром створення нового військово-політичного союзу, головна мета якого була доволі логічною й водночас складною: колективний захист демократичних свобод і протидія поширенню комуністичної ідеології та експансії злочинних режимів на теренах вільного світу. Першими членами стали 12 країн: США, Велика Британія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Канада, Данія, Ісландія, Норвегія та Португалія.

У Чорному морі з’являється дедалі більше військових кораблів Альянсу. Фото з сайту mil.gov.ua

За 27 років незалежності відносини України з Альянсом знали і злети, і невдачі. Ми мріяли про ПДЧ, але так і не отримали його. Натомість невдовзі дістали позаблоковий статус, який великою мірою й спричинив агресію Росії — окупацію та анексію Криму й воєнне втручання на частину Донбасу.

На сьогодні НАТО — постійний політичний союзник нашої країни. Про свою підтримку суверенітету України керівники організації регулярно повторюють у всіх міжнародних форматах. Євроатлантичну інтеграцію закріплено в Конституції. Проте Альянс має жорсткі стандарти, досягти яких Україна поки що не в змозі. І йдеться не стільки про військову складову, скільки про економічно-політичну. Насамперед це стосується верховенства права й реальної боротьби з корупцією. Вимоги ці взаємопов’язані.

Утім, це більше проблеми владних інституцій. Суспільство ж упродовж останніх понад десяти років кардинально змінило ставлення не лише до майбутнього членства України в НАТО, а й до поглиблення партнерства. Саме свідками останнього ми стали після 2014 року.

У світі й в Україні чимало заходів присвячено ювілею Альянсу. Не лише конференції, дискусії чи виставки по обидва боки Атлантики, а й конкретні кроки, яких наші люди очікували вже давно. Скажімо, істотно збільшено військову присутність  НАТО  в Чорному морі. І це лише початок, бо спостерігати за подальшим знахабнінням Росії, яка навмисно перешкоджає вільному судноплавству в Азово-Чорноморському басейні, загрожуючи безпеці всього регіону, просто несила.

Міністр оборони Степан Полторак взяв участь в урочистому прийомі на борту фрегатів Королівських ВМС Канади та Іспанії «Торонто» й «Санта Марія». «Перебування кораблів ВМС НАТО в Одесі демонструє допомогу Альянсу нашій країні в гарантуванні безпеки судноплавства в Чорноморсько-Азовському регіоні, — цитує слова урядовця прес-служба оборонного відомства. — Коли ситуація в Чорному й Азовському морях надзвичайно небезпечна, такий захід слугує сигналом справжньої підтримки України, її ВМС у процесі їх реформування».

Тому й розширення присутності НАТО у східному напрямку — неодмінна складова для припинення гібридної агресії Росії, питання здатності Альянсу реагувати на стратегічні виклики й ризики в Європі та Євразії. Про це у Вашингтоні говорила віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе під час панельної дискусії «Посилюючи безпеку в сусідстві: спадщина і майбутнє партнерства НАТО» в межах конференції, присвяченої 70-річчю заснування організації.

Україна прагне повноправного партнерства, а не просто захисту з боку союзників. У 2014 році виникло серйозне занепокоєння, що Україна може перестати існувати як незалежна суверенна держава. Багато хто на Заході вважав, що Україна не зможе витримати тиску. Таке саме припущення мав і Володимир Путін. Але Кремль прорахувався, не очікуючи такої рішучості й патріотизму українців, а також реакції міжнародного співтовариства щодо захисту чинного порядку правил і верховенства права.

«Поки що спроби Росії підірвати трансатлантичну єдність зазнають невдачі. Одна з причин — розуміння того, що агресія РФ — не просто питання безпеки й виживання України. Російська агресивна поведінка — серйозний виклик безпеці євроатлантичного простору, — цитує слова Іванни Климпуш-Цинцадзе служба віце-прем’єра. — Наша подальша інтеграція в НАТО посилить не лише стійкість України, а й безпеку всього регіону. Можемо стати східним флангом структури безпеки НАТО з армією, яка щодня стає міцнішою і досвідченішою».

Михайло ЮРЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»