ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Більшовицькі кати-моралісти

Жертовний патріотизм проти безмірної зажерливості

Славенське позорище України

Поки уфологи та астрономи вже збилися з ніг в очікуванні прильоту інопланетян, ми прогавили іншу не менш епохальну подію. Виявляться, кілька десятків років тому відбувся масовий відліт з нашої планети всіх комуністів. Принаймні з України. Тобто жили вони собі тут, керували й дбали про нас, а потім зібралися докупи, повантажилися у зорельоти і подалися в інші світи будувати там «світле майбутнє». Вчинили так на злість нам, щоб ми відчули, як без них. Я б і сам не повірив у таке, але всі дедалі частіше переймаються цим.

— Та я за комуністів для купання повнісіньку ванну гарячої води набирав, а тепер тільки на денці! — наводить дуже переконливий аргумент мій давній знайомий. — Бо газ, електрика тощо так здорожчали... 

Цього весняно-літнього сезону в Україні з’явився запит на професію плетільника меблів, занесену до класифікатора професій. За даними інтернету, такому фахівцеві навіть без досвіду роботи роботодавці готові платити 5—6 тисяч гривень на місяць. Чим пояснити відродження цього давнього ремесла? Виявляється, цікавість до екзотичної професії спричинена введенням ще років із п’ять тому жорстких умов та подорожчанням імпорту в Україну плетеної продукції з натуральних матеріалів (лози і ротангу) та штучного ротангу. 

Перше робоче місце — проблема чи не кожного молодого українця. Уже навіть анекдоти складають про те, що сучасний роботодавець шукає працівника до 30 років, бажано вже з дорослими дітьми та не менш ніж десятирічним стажем роботи. А ще з можливістю за потреби замінити чи не кожного працівника фірми, до того ж без доплати, виключно з корпоративної солідарності. Цікаво, чи вони насправді вірять, що можуть знайти таке поєднання фаховості та альтруїзму? 

Українська енергетична конференція зібрала у столиці чимало фахівців галузі й представників країн, які є чи можуть бути потенційними інвесторами нашої країни. Тож участь у роботі зібрання Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана й Надзвичайного та Повноважного посла США в Україні Джеффрі Пайєтта нікого особливо не здивувала. 

Прокурори більше не переймаються рішеннями органів місцевого самоврядування. Префектів, які мали б забезпечити на місцях торжество закону, ще нема і не відомо, коли будуть. А з байдужими, некомпетентними і хитрими депутатами керівники місцевих рад отримали ідеальну ситуацію крутити владою як циган сонцем. 

Реформування системи охорони здоров’я належить до пріоритетів уряду. Про це йдеться в програмі діяльності Кабінету Міністрів. Реформування галузі — це насправді реформування всього суспільства. Адже кожен громадянин (від лікаря до пацієнта) має чітко уявляти, що йому дасть реформа, де саме він зможе отримати необхідну допомогу і в якому обсязі. Займатися структурною перебудовою системи охорони здоров’я, не змінивши розуміння ролі в ній усіх учасників процесу, — безперспективно. 

На Міжнародній науковій конференції в межах ООН щодо класифікації запасів і ресурсів мінеральних корисних копалин, що відбулася в Женеві, доповіді голови Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) Георгія РУДЬКА з профільних проблем викликали неабияке зацікавлення міжнародних експертів. «УК» він розказав, яка нині в Україні державна політика в надрокористуванні й що потребує корекції. 

Потужне господарство перебуває на балансі міського комунального підприємства «Запоріжелектротранс»: 126 трамваїв, 102 тролейбуси, 85 одиниць обслуговуючої техніки (контактні машини, екскаватори, бульдозери, допоміжна техніка). На ринку перевезень це комунальне підприємство найбільше й найпотужніше у місті.

Як розповідає генеральний директор «Запоріжелектротрансу» Юрій Папач, міський голова Володимир Буряк, ознайомившись з потужностями підприємства, вагоноремонтними майстернями, і зважаючи на те, що техніка віджила свій вік, забажав від підприємства програму оновлення та капітального ремонту рухомого складу парку. 

Двадцять років мені ставлять одне і те саме запитання, на яке не знаю, що сказати, але, попри його безглуздість, відповідь таки очікують. Перебуваючи за межами столиці, передусім на малій батьківщині, знаю, що у мене обов’язково і неодноразово поцікавляться: «Що там у столиці?» І не віджартуєшся, що у Києві дядько, а тут, на городі, бузина.