Уявіть, є й такі зелені красуні, котрі дарують прикрощі й негатив. Не всі ялинки — головна окраса зимових свят — цього року дарували чернігівцям радісний настрій. 

На які потреби Міністерство оборони використало минулорічні бюджетні кошти? В чому полягає реформування військового відомства? На ці та інші запитання під час брифінгу розлого відповів міністр оборони генерал-полковник Степан Полторак.

До активної роботи урядовці повернулися 9 січня. Офіційного тону першому у цьому році заходу Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк задав без зайвих вступних частин: окреслив урядові плани й завдання на поточний рік. «Перший базовий пакет реформ ухвалено парламентом, наші західні партнери відзначили важливість ухвалення всіх важливих для країни законів, включно із Державним бюджетом», — сказав він. Однак Прем’єр припускає, що головний кошторис країни зазнає коригувань. Усе залежатиме від подальшої фінансово-економічної ситуації. 

Як змусити Росію припинити агресію проти України і забратися з окупованих територій? Це питання стоїть на порядку денному не лише лідерів європейських держав, а й усього цивілізованого світу. Звісно, воно було основним під час офіційного візиту Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка до Федеративної Республіки Німеччина та переговорів з Федеральним канцлером Ангелою Меркель. 

Тільки-но знижується температура і випадає сніг, починається  боротьба українців  за виживання  у несприятливих умовах.  І дороги треба почистити  від снігових заносів,  і льоду позбавитися,  і про тепло потурбуватися. «Урядовий кур’єр»  поцікавився, чим зараз  опікуються в регіонах  у першу чергу. 

Ох, яка до болю знайома ця друкарська машинка, до якої, ніби до кулемета, прикипів Василь. Подібна реліквія — як пам’ятник минулій епосі — стоїть нині і в моєму кабінеті. Здається, саме на такій видрукував Симоненко оцей крик душі: 

Темні квартири, щоденні крижані калюжі під холодильником, романтичні вечері при мерехтливому світлі кишенькових ліхтариків. Знайома картина?

Це тепер на Рівненщині проходять справжні фестивалі різдвяних вертепів. А мене щоразу впродовж Різдвяних свят огортає теплий спомин про те, як піввіку тому наша хлоп’яча ватага ходила від хутора до хутора і приємно дивувала людей своїм дійством. 

ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:

Майстер гострого слова

Наш Мічурін

У Росії розумним — лише лихо 

Я йшов асфальтівкою до Радівки і з цікавістю читав на щитах обабіч дороги про здобутки місцевих хліборобів та тваринників. 2014-го, повідомляла наочність, вони виростили та зібрали по 70 центнерів з гектара зернових, 45 — гороху, отримали в середньому по 18 поросят від кожної свиноматки.

Уся ця звітність була ніби не з нашого сьогодення. Але читати її було приємно, і навіть тепло стало у цей прохолодний ранок: місцеві селяни пишаються результатами своєї роботи, тож і виставляють їх на показ. Захотілося занотувати ці та наступні написи на щитах, але біля мене загальмувала автівка, водій якої люб’язно запропонував підвезти до села.