Президент України
Звільнив 

Кабінет Міністрів України
Призначив

Про це розповів під час відеоконференції у Кабміні заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Дмитро Ісаєнко. За його даними, торік в Україні здали в експлуатацію 10,7 мільйона квадратних метрів житла, або 95 тисяч квартир, з них 4 тис. — у рамках державних будівельно-житлових програм. Це на 14,5% перевищує відповідні здобутки 2011-го і є найбільшим показником за останні 20 років.

Дмитро Ісаєнко нагадав, що торік діяли (і продовжують діяти нині) програми здешевлення вартості іпотечних кредитів, коли державні банки видають позики громадянам під 19% річних, 3% з яких компенсує держава, і механізм  30/70, коли держава вносить 30% вартості житла. На жаль, ними не можуть скористатися малозабезпечені громадяни, в тому числі освітяни та медики. 70% — непосильний перший внесок для державних службовців із зарплатами у 2 тисячі гривень.    

Дивлячись на людей, що досягли у своєму житті значних висот, багато хто гадає, що це дар небес. І лише одиниці розуміють: будь-який успіх — передусім результат щоденної наполегливої праці. Наш сьогоднішній співрозмовник з юних літ чітко визначився зі своєю метою і прямував до неї нелегким шляхом, на якому було все: випробування, розчарування, злети. Мова — про відомого державного, політичного і громадського діяча, що обіймав найвищі державні посади в Україні, а нині — радника МВС України Василя ДУРДИНЦЯ. 

Міністерство доходів і зборів зайняло безкомпромісну позицію щодо захисту економічних інтересів держави і робить акцент на ІТ-технологіях. Одне із сучасних ноу-хау — запровадження електронних замків із функцією GPS-GSM-навігації для вантажних автомобілів — презентували на митному пункті пропуску «Гоптівка», що у Харківській області. В заході взяв участь  міністр доходів і зборів Олександр Клименко. 

Як відомо, за расистською теорією, яка стала наріжною у філософії нацизму, раси діляться на арійську і всі інші, другорядні, які згодом повинні бути стерті з лиця Землі. У цьому списку першими стояли євреї й цигани. Наприкінці минулого року в Берліні відкрито пам’ятник ромам, які стали жертвами геноциду у фашистській Німеччині. В Україні перший такий пам’ятний знак відкрито в селі Красненьке на  Миколаївщині. 

У  січні цього року Державна телерадіокомпанія «Культура» презентувала стрічку режисера Ірини Правило «Мужицький ангел. Різдвяна історія» за мотивами оповідання Степана Васильченка — другу частину трилогії «Моє дитинство». Тим часом знімальна  група (оператор Д. Дємішев, художник-аніматор О. Потьомкіна, художник С. Вутянов, виконавці головних ролей Анатолій і Лілія Сулятицькі) разом з молодим постановником відсвяткувала Різдво в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області, де показала завершений фільм тамтешнім жителям, власне, учасникам кінопроцесу.

Навряд чи дорослі замислюються над тим, яке мистецтво поєднує в собі музичний запал оперети, драматургію театральної постановки, розкутість естради, силу спорту, жвавість зоопарку і ще багато чого іншого. Привівши дитину в цирк, пересічний глядач зазвичай не обтяжує себе заглибленням у філософські роздуми. Він бачить яскраве шоу, захват малюків і, можливо, згадує власні дитячі враження під калатання серця від холодного барабанного дробу, що супроводжує карколомні номери дресирувальників хижаків чи повітряних гімнастів.     

«Що тобі найбільше сподобалося?» — завчено запитуємо ми в нащадків, очікуючи на таку саму стандартну відповідь: клоуни, тигри, мавпи… А між тим багатогранність цього високого мистецтва виходить далеко за межі тринадцятиметрового діаметра манежу. Адже глядач бачить лише верхівку величезного айсберга, кульмінацію, квінтесенцію важкої копіткої щоденної праці. А піт, виснажливі репетиції, синці, забиття, розчарування, творчий пошук залишаються поза ареною і сторонньою увагою.  

Дмитра Піркла ми вже згадували у матеріалі про видатного державного діяча ХІХ — початку ХХ ст. Олександра Поля. Тоді йшлося про подаровану підприємцем Дніпропетровському національному історичному музею ім. Дмитра Яворницького цінну пам’ятку ХІХ століття — акцію Товариства криворізьких залізних руд, започаткованого Олександром  Полем. І ось зустрічаю підприємця в музеї з новим подарунком — облігаціями Товариства Курсько-Харківсько-Азовської залізниці і Російсько-Бельгійського металургійного товариства (нині це Єнакіївський металургійний комбінат) з автографами його засновників Федора Єнакієва і Дмитра Яловецького та акціями підприємств, заснованих бельгійцями в Костянтинівці (тепер це Донеччина) і в селі Петромар’ївка (Луганщина) тощо. В розмові з меценатом з’ясувалося, що його інтереси не обмежуються цінними паперами. А передача музеям раритетів, знайдених по всьому світу, — не разові акції, а  життєва позиція. 

Узимку, коли свіжих футбольних новин обмаль, уболівальникам залишалося хіба що раз по раз згадувати приємні миттєвості минулої осені. Як упевнено подолав груповий турнір Ліги Європи змужнілий на наших очах «Металіст». Як на третій рік під керівництвом Хуанде Рамоса невпізнанно змінилася гра «Дніпра». Як підопічні румунського спеціаліста Мірчі Луческу легко і невимушено залишили за бортом Ліги чемпіонів чинного володаря найпочеснішого призу клубного футболу — лондонський «Челсі». Як, зрештою, вітчизняний клубний футбол зробив черговий крок уперед — уперше в історії відразу чотири наші команди зуміли пробитися до стадії плей-оф. 

Якщо вважати 8 Березня і 1 Травня міжнародними датами, то з двох суто більшовицьких свят календаря: 7 листопада і 23 лютого лише останнє виявилося напрочуд живучим. Навіть після офіційного скасування Дня Радянської армії його продовжували масово відзначати, що спонукало надати святу нового статусу — Дня захисника Вітчизни. Причому багато хто досі переконаний, що цю дату встановлено на ознаменування перших перемог над німецькими загарбниками під Псковом і Нарвою 1918 року.