-
Півцарства за коня?
Закон України № 9610 «Про аграрні розписки» переданий на підпис Президенту України Віктору Януковичу. Верховна Рада 7 листопада 2012 року прийняла закон. Він дасть змогу сільгоспвиробникам залучати матеріально-технічні і фінансові ресурси під заставу майбутнього врожаю, а згодом і свійських тварин. Коли він набере чинності, будь-яка фізособа зможе позичити фермеру певну суму грошей, звернувшись до нотаріуса, який засвідчить відповідну аграрну розписку. Запорукою повернення кредиту виступатиме майбутній урожай.
І хоч Головне науково-експертне управління Апарату ВРУ радило доопрацювати проект після першого читання, його винесли на друге і прийняли, відхиливши шість зауважень депутата Юрія Кармазіна. -
Демократія — це передусім процедура
Англійці, які впродовж кількох століть вибудовували свою державу, примудрилися навіть за фактичної відсутності повноцінної конституції утвердити у своєму суспільстві непорушну повагу до законів, яких і донині дотримуються члени королівської сім’ї, міністри тамтешнього уряду і рядові громадяни. Тому вони мають право говорити, що демократія по-британському — це правління більшості, яка поважає права меншості.
Чинний до кінця грудня 2012-го вітчизняний Закон «Про об’єднання», ухвалений 20 років тому, переважно ототожнював ще радянські норми кінця 1990-х.
-
Що потрібно, аби нерухомість почала «рухатися»
Переоформити право власності на помешкання до кінця минулого року чимало львів’ян не встигли. А з настанням нового їх чекав сюрприз: БТІ ліквідовано, а куди звертатися тепер, майже ніхто не знає.
— Потрібно було піднятися на третій поверх, там є вся необхідна інформація, — повідомили в реєстраційній службі головного управління юстиції у Львівській області. Але що заважало новоствореній структурі розмістити оголошення чи інформацію на видноті, з’ясувати не вдалося. Проте негативні наслідки цього відчули на собі десятки людей, які повернулися з Липинського, 54 ні з чим і в розпачі почали телефонувати в різні інституції, щоб отримати хоч якусь інформацію. -
Борис ПАТОН: «Велика українська енциклопедія сприятиме поступу нашого суспільства»
Першого робочого дня нового 2013 року глава держави підписав Указ «Про Велику українську енциклопедію». У документі зокрема зазначено: «З метою збереження, систематизації і поширення наукових знань про розвиток людської цивілізації та внесок України у світову історію і культуру постановляю підтримати пропозицію Національної академії наук України щодо підготовки та видання протягом 2013—2020 років Великої української енциклопедії». Тож по коментар редакція звернулася до президента НАН України академіка Бориса ПАТОНА.
-
Українці обирають підсилювач смаку
Останнім часом серед споживачів побутує думка, що всі ковбаси виготовляють із чого завгодно, тільки не з м’яса. Мабуть, певна частка правди в цьому є. Щоправда, якщо йдеться про продукцію, що коштує 20—30 гривень. Коли ж ціна коливається в межах 100 гривень за кілограм, то в такій ковбасі м’ясо напевне є. Проте як показують лабораторні дослідження, в дорогих м’ясних виробах є й такі інгредієнти, без яких можна було б обійтися.
Нещодавно фахівці ДП «Укрметртестстандарт» поцікавились якістю дорогої ковбаси, яка називається «Московська». Для дослідження закупили в торговельній мережі п’ять сирокопчених ковбас «Московська» таких виробників: ТОВ «Алан», ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат», ПП «ВК і К», КП «Полтавський м’ясокомбінат», ЗАТ «Луганський м’ясокомбінат» торгова марка «Луганські делікатеси». -
Ім’я академіка Сергія Лебедєва довго було засекречене
Джон фон Нейман, Джон Мочлі, Преспер Еккерт зі США. Алан Тьюринг, Том Кілбурн і Моріс Уілкс із Великобританії. Сергій Лебедєв та Ісаак Брук з колишнього СРСР. Це зоряна плеяда вчених, котрі наприкінці 40-х і початку 50-х років минулого століття майже одночасно створили у передових країнах світу перші цифрові електронні обчислювальні машини із програмою, яка зберігається в пам’яті, — тепер усім відомі комп’ютери.
У Сергія Лебедєва, 110 років від дня народження якого виповнилося торік, — начебто два творчих життя. У першому — 20 років його наукової діяльності в галузі енергетики. -
Черкаси на три дні стали столицею джазу
У Черкасах відбувся 25-й Міжнародний музичний фестиваль «Черкаські джазові дні». На думку організатора щорічного заходу Сергія Крашеніннікова, за чверть століття існування джазовий фестиваль став брендом міста.
Він бере витоки ще з 70-х років минулого сторіччя, коли в обласному центрі популярним був ансамбль «Зелений вогник», який нерідко виконував наближені до джазу композиції. Перехопивши естафету «бунтарського мистецтва», місцеві джазмени створили свій джаз-клуб. Поступово виступи музикантів ставали дедалі популярнішими. Ідея запрошувати зірок джазу з інших міст, а потім і з інших країн визріла поступово.
-
Балик, маринований ароматизатором м’яса
Коли кажемо балик, уявляємо шматок м’яса чи риби, приправлений різними спеціями і обов’язково сирокопчений. Такі наїдки завжди вважались виробами вищого гатунку, відповідно, й коштували чимало. В середньому кілограм такого м’яса обійдеться десь у 100 грн. Тож споживач має знати, за що саме він платить гроші, чи справді якісний цей недешевий продукт.
Із чого ж роблять справжній балик? У промислових масштабах потрібно взяти м’ясо, сіль, цукор і нітрит натрію. Деякі виробники додають ще й спеції. Технологія приготування копчено-вареного балика така. -
Царство варварійських мавп
У путівниках ця гора так і називається Мавпяча, а розташована вона за 60 кілометрів від Страсбурга. Звичайно, мавпи не самі емігрували до Франції. А живуть на території спеціального парку під наглядом команди досвідчених зоологів. Але на волі, без кліток і вольєрів, вони чудово почуваються серед ялин, сосон, дубів і прозорих гірських струмків.
Цей незвичайний парк, площа якого становить 24 гектари, було створено у 1969 році. Перших варварійських макак в Ельзас завезли з Марокко й Алжиру, де вони живуть у горах на висоті дві тисячі метрів. -
Чи існує ірій для померлих сіл?
Його хоронили без відспівування, вінків і слізних промов. Звісно, й без домовини. Може, защеміло комусь, чиє дитинство розквітало в його затишних обіймах, але у небуття маленький хутір Козин Прилуцького району, що на Чернігівщині, відійшов на самоті.
У свій час він був селищем неподалік цегельного заводу, опісля — сільцем на десяток дворів, згодом і до хутора докотився. Аж моторошно стає: таке відчуття, ніби ця розповідь про людину, яка спочатку була міцна й гожа, а на схилі літ занедужала… Померла остання жителька населеного пункту, а з нею — і він сам. Тільки й лишилося — на рівні області прийняти бюрократичне рішення про виключення Козина з облікових даних.
Архів публікацій
-
президент україни
-
Урядовий портал
-
УКРІНФОРМ
-
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
-
урядова гаряча лінія 1545
-
ДЕРЖБЮДЖЕТ 2025
-
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПОРТАЛ