Професійне свято передбачає вшанування працівників галузі, підкреслення їхньої ролі в житті держави. День працівників легкої промисловості був чи не наймасовішим. А ще — майже другим 8 Березня, адже в галузі переважали жінки. Його чекали, до нього готувались. І, звичайно, відзначали на всіх рівнях.

Цього року, констатують в Українській асоціації підприємств легкої промисловості, святкувати нічого і практично нікому.

Це цинізм: одного дня виголошувати подячні і обнадійливі слова, а двадцять років знищувати галузь… 

Сьогодні відбудуться перші матчі в Харкові і Львові, а доки Варшава відпочиває після урочистостей, Київ наповнюють уболівальники.  

Кожній молодій родині, природно, хочеться мати свій власний куточок. Бо, никаючи по чужих квартирах чи живучи в одному помешканні з численними родичами, багато хто народження дітей відкладає на потім. Та хоч потенційних «своїх куточків» — хоч греблю гати, досить тільки оголошення почитати, не багатьом вони по кишені. Тож держава взялася допомогти безквартирним українцям, які не можуть купити помешкання за ринковою вартістю. Досі діяли три державних механізми забезпечення житлом за прийнятними цінами. А з 15 травня до них додався ще один. Це — можливість для людей отримати дешеву іпотеку під 3% річних.

Цей механізм розроблено на виконання соціальних ініціатив Президента України. А з 1 червня, за повідомленням прес-служби Мінрегіону, у всіх областях має запрацювати «єдине вікно» для прийому документів від громадян, які бажають скористатися компенсацією відсоткової ставки. Також на веб-сайтах облдержадміністрацій мають з’явитися відповідні інформаційні розділи. А ще мають запрацювати спеціальні «гарячі телефонні лінії» для громадян. Нині ж у людей, які хочуть придбати доступне житло, накопичилось чимало запитань. Тож для того, аби роз’яснити їх, ми запросили на пряму лінію директора департаменту реалізації державних програм та розвитку житлового будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Олександра НЕПОМНЯЩОГО. 

У липні 2010-го в інтерв’ю «УК» голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк сказав: «У протипаводкових заходах маємо збудувати 75 ємностей для регулювання стоку води. 16 ГЕС спрямовуватимуть силу стихії служінню інтересам людини». А в березні 2012-го, побувавши з керівниками держуправління охорони навколишнього середовища та держекоінспекції у Верховинському районі, де планувалося збудувати сім таких станцій, він раптом заявив: «Ми дійшли висновку призупинити будівництво дериваційної міні-ГЕС на Черемоші. Може загинути цілий ряд риби, занесеної у Червону книгу… Та кількість електроенергії, що мала вироблятися на цій ГЕС, буде незначною, порівняно зі шкодою, яка може бути нанесена». Чому думка обласного очільника так кардинально змінилася?  

«Край садів і виноградників» — назва, яка закріпилася за Закарпаттям у середині минулого століття. У столиці краян звали «корчагінцями» неспроста: сулії-корчаги добротного вина допомагали їм вирішувати найскладніші питання. Статус виноробного регіон має ще й сьогодні. Але імідж зіпсований... Новітні часи змушують говорити про занепад колись провідної та прибуткової підгалузі, необхідність її відродження.  

Однією з найбільш показових рис характеру народного артиста України Богдана Бенюка є… непосидючість. Що, дещо несподівано? Але насправді так воно і є. Адже для того, щоб встигати так багато, як він, треба бути справді людиною невгамовною і небайдужою. Вистави, репетиції, зйомки в кіно, озвучування фільмів, а ще ж родина, студенти, політична діяльність… «Життя навколо дуже швидке, динамічне, — зауважує Бенюк. — І я не маю права засиджуватися, бо ніхто не знає, скільки йому відпущено на цьому світі».  

У відповідних публікаціях воно практично завжди стає об’єктом засудження. Психологи, критики, журналісти, які пишуть про практику ТБ, вважають, доводять, що демонстрація вбивств, крові, знущань — будь-яких форм жорстокості негативно впливає на аудиторію. Розбіжності позицій — лише в оцінках масштабності, потужності такого впливу. При цьому діапазон точок зору тут достатньо широкий як у цілому, так і стосовно різних вікових груп глядачів.  

Про це говорять давно. Що Україна, на жаль, дедалі більше відстає в науковому поступі. Що молоді вчені, ледь захистивши дисертації, здебільшого тікають за кордон у пошуках самореалізації та кращого заробітку. Але нечасто ці розмови трансформуються в дії, спрямовані на те, аби переломити небезпечну тенденцію: з 1997 року за обсягами наукової продукції Україна впала з 27 на 44 місце, за рейтингом бази даних Scopus, та досі малоінтегрована у світовий науковий простір.   

Мене зачепила за живе інформація кореспондента «УК» Катерини Мацегори «Сильній владі потрібне сильне суспільство», в якій зазначалось, що «через дефіцит спілкування із владою українці просто не розуміють процесів реформування».

На моє глибоке переконання, громадяни лише тоді стануть справжньою опорою і підтримкою для влади, коли спілкування буде дієвим і двостороннім. Тобто влада не лише роз’яснюватиме свою політику, але насамперед прислухатиметься до критики і пропозицій знизу. Причому це повинно відбуватися на всіх рівнях: у пресі, на радіо і телебаченні, в електронних засобах. І на кожне критичне зауваження чи виступ у ЗМІ повинна бути якщо не обов’язкова реакція, то хоч докладне роз’яснення ситуації з боку владних структур. 

Закон має визначити не тільки подальшу долю портової галузі, а й закладає підгрунтя для стабільної роботи інших галузей економіки України: металургії, хімічної промисловості, сільського господарства. Уявляючи головні проблеми портового господарства України, не потрібно бути абияким спеціалістом, щоб зрозуміти, що галузь потребує негайної та глибокої реформи. Принаймні саме такі завдання закладав головний розробник — Міністерство інфраструктури — у філософію закону.