Статті

ГРАФІК проведення прямої телефонної лінії Кабінету Міністрів України  за участю керівників центральних органів виконавчої влади  грудень 2017 року 

Шановні громадяни! Від імені Уряду та від себе особисто вітаю з Днем Збройних сил України! Українська армія сьогодні є предметом гордості всього українського народу. Героїчно захищаючи Батьківщину на сході, обстоюючи державну незалежність і територіальну цілісність країни, наші військовослужбовці, хлопці і дівчата, чоловіки і жінки демонструють незламну волю, патріотизм і сумлінне виконання військової присяги. 

Неухильне зміцнення обороноздатності України — гарант будь-якої нашої перспективи. Кожна вкладена у безпеку країни гривня творить безцінний ресурс — час для ефективного розвитку, примноження економіки, формування моделі не лише незалежності політичної, ментальної, а й уможливлення нашої багатовимірної стійкої самостійності. І це дуже непокоїть деяких наших сусідів, які не звикли до стрімкого дорослішання молодої держави. Збройні сили захищають не просто територію і громадян, вони щит від чужорідного впливу й чергової спроби «братського поглинання». Ми повставали супроти цього в минулому не раз, але ці потуги повсякчас заливало море української крові. Розпочата Києвом оборонна реформа безпрецедентна за масштабом та амбіціями. Про те, яких успіхів на шляху її впровадження вдалося досягти і які проблеми та виклики ще варто здолати — наша розмова із главою оборонного відомства генералом армії України Степаном ПОЛТОРАКОМ. 

…Війна триває не лише в окопах, на позиціях обабіч лінії розмежування, а й у свідомості людей та інформаційному просторі. Також вона є протистоянням шкіл військового оперативного мистецтва, штабів, ідей та прогнозних сценаріїв, народжених у цих мозкових центрах війни. У штабі не гадають і навіть не надто довіряють професійній інтуїції. Його функціонал — знати напевне, що відбувається і як варто діяти. 

Легендарний зведений загін з військовослужбовців частин Повітряних сил України, який став широковідомим через назву «Дика качка», було сформовано у вересні 2014 року. У найгарячіші часи він прикривав донецький аеропорт, який став символом незламності українського духу. Коли у вересні 2015 року бойовики обстріляли місце розташування загону з «Градів», знищили два автомобілі з речами і харчами, бійці залишилися без нічого. Волонтери тоді привезли їм військові куртки з нашивками польської армії, через що «Дику качку» бойовики стали вважати польським спецназом. «Урядовий кур’єр» розпитав про службу в підрозділі начальника зв’язку зведеного загону підполковника Юрія КОСТИКА. 

Нашу «Тойоту» кидало з боку в бік, наче іграшку. Було дивно навіть, що водій міг на такій розбитій важкою військовою технікою дорозі ще якось керувати автомобілем. Але Іван не лише справлявся з цим архіскладним завданням, а й кілька разів реально рятував позашляховик від перекидання, майстерно викручуючи кермо. Підйоми, спуски, глибокі колії, в яких колеса «Тойоти» ховалися майже повністю, море багнюки, що летіла з-під авто в усі боки — це потрібно було бачити. — Оту гору ще подолаємо, — звернувся водій до нас, які міцно вчепилися в спинки сидінь, — і будемо на позиціях потрібного нам підрозділу. Тож потерпіть ще трохи... 

Святослав Ветлинський ріс один у батьків, у їхній увазі-турботі, любові, мав справжні чоловічі якості: тверду волю, відповідальність, наполегливість, серйозність. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 3 — одній із найкращих у місті. Закінчивши дев’ятий клас, не побоявся залишити тепле родинне гніздо й поїхати до Києва, аби вступити до військового ліцею ім. Івана Богуна. 

Те, що бачимо помітні зміни на краще фактично у всіх компонентах ЗСУ, можна назвати прискореним розвитком. Хтозна, яким наше військо було б, якби не війна. Саме загроза українській державності й розбудила національну військову міць. Солдати й офіцери вже багато чого навчилися, та й система бойової підготовки невпинно вдосконалюється: заради цього розбудовують полігони, проводять експерименти, ухвалюють сучасні програми вишколу, переймають найкращий світовий досвід. Отже, як у різних складових війська відбуваються зміни в системі підготовки і які перспективи вони відкривають? 

Війна — річ надзвичайно жорстока і водночас трохи сентиментальна. Приміром, мій співрозмовник зізнається, що під час бойових дій частенько згадував епізод із культового фільму Стівена Спілберга «Врятувати рядового Раяна», де снайпер молився перед кожним пострілом. І не тільки згадував, а й сам подумки прохав Всевишнього, щоб від снарядів, які вони випускали із жерл гармат по цілях, не потерпів жоден безневинний. Здебільшого артилеристи ніколи не забували народну мудрість «На Бога надійся, а сам не дармуй». 

У середині листопада 92-а окрема механізована бригада повернулася із зони АТО на місце своєї постійної дислокації. Більшість бійців сьогодні проходить лікування, дехто у відпустці, але всі заклопотані буденною рутиною — звітами про збереження виданого їм військового майна. У розпал літа в розташуванні бійців бригади вздовж лінії розмежування побував редактор бойового бюлетеня «Бригада» Олександр Кухаренко, котрий за півтора місяці назбирав безліч історій про будні й героїзм наших військових, записав їхні воєнні біографії. Так з’явився цикл замальовок і репортажів, який автор назвав «На «нулі». 

«Він був світлим», — сказала про сина Володимира Гарматія його мати Оксана Володимирівна. Світлим не лише кольором волосся, а й життєвою філософією, своїм єством. Зі старшим на три роки братом Олегом не цурався жодної роботи. І не лише вдома, а й завжди охоче допомагав односельцям.  

Уже понад рік як не стало на землі Дмитра Безуглого — чудового веселого хлопця з Тального на Черкащині. Поховали його, як і годиться, з усіма почестями. Приїхали й воєнні побратими. Плакало все місто, вулицями якого ходив він зовсім недавно з дружиною, дітками, друзями. Враз посивілі батьки тепер мало не щодня відвідують могилу сина. Рідні згадують його слова, вчинки. 

Краматорськ зустрів морозною погодою та військовим патрулем на вокзалі. Ми приїхали до міста, яке є сьогодні фактично обласним центром Донецької області і одним із населених пунктів північного Донбасу, що прийняв найбільше переселенців у 2014 році. Люди масово тікали тоді з Донецька, Горлівки, Макіївки, Єнакієвого та інших міст, які захопили бойовики. Без одягу, грошей, навіть без документів. І 192 тисячі місцевих жителів прийняли їх з розумінням, бо й самі перебували під окупацією з 12 квітня по 5 липня 2014 року. 

Для повернення окупованих нині частин Донеччини й Луганщини Україна готує спеціалістів, які налагоджують співпрацю з населенням таких територій. Це офіцери цивільно-військового співробітництва. «Сіміки», як їх називають через натовський термін Civil-Military Cooperation. «Урядовому кур’єру» про діяльність групи військово-цивільного співробітництва у складі оперативно-тактичного угруповання «Луганськ» розповів її командир Валерій Басалига. 

На день народження прийнято говорити іменинникові лише приємне. Тим більше, що армія України цього заслужила, довівши в боях, що її вояки вміють захищати країну не лише на показових навчаннях і військових маневрах, де ворог умовний, а сценарій дій ретельно розписаний до найменших деталей. 

Відповідно до Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення умежах Донецької та Луганської областей, в’їзд на неконтрольовану територію та виїзд з неї громадян України та іноземців (осіб без громадянства) здійснюється за умови пред’явлення паспортних документів, що посвідчують особу, та дозволу.   

Щоб ефективно протидіяти російському дезінформаційному впливу на суспільну думку країн Заходу, влада має визнати існування такої загрози, попередити про це громадськість, створити системи моніторингу та навчитися грамотно спростовувати фейки. Ці рекомендації нещодавно сформулювали дослідники американського аналітичного центру Councilon Foreign Relations (CFR)  у документі під назвою «Протидія російським інформаційним операціям в епоху соціальних медіа». Автори доповіді вважають, що їхніми порадами зможуть скористатися владні інститути держав, що є мішенями для дезінформаційних атак з боку Росії.

ІІ Всеукраїнський форум об’єднаних громад відбувався під гаслом «Ініціативи, що змінюють життя». Цей захід повинен був згуртувати місцеве самоврядування громад, бізнес-спільноту, урядові структури, дипломатичні представництва. Тож найбільше уваги в столичному Mercure Kyiv Congress приділили проектам міжнародної технічної допомоги, місцевому економічному розвитку, залученню інвестицій, розбудові малого та середнього бізнесу. Окремо головам об’єднаних територіальних громад (ОТГ) та експертній спільноті презентувався перший в Україні мобільний ЦНАП. 

Схоже, що великі проблеми ошуканих інвесторів-фізичних осіб, які свого часу вклали свої кревні у зведення осель і не отримали замість цього ні грошей, ні квартир, нарешті збурили будівельний загал. І навіть чесні девелоперські чи будівельні компанії начебто стали перейматися цим питанням. Ще б пак! Адже хороші фірми, які мають лише позитивну репутацію в очах потенційних і нинішніх інвесторів, не можуть так просто терпіти знущання відвертих компаній-шахраїв (це б’є по репутації всіх будівельників), що безбожно дурять людей. 

Цими вихідними на сцені Національного академічного театру ім. Івана Франка усіма гранями виблискував талант Ади Роговцевої. Цього літа актриса відзначила ювілей, та присвячений цій даті вечір народна артистка України, Герой України вирішила перенести на півроку.