Відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (далі — Закон) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі —Комісія) розглянула подані Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України матеріали про хід проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну сталевих безшовних гаряче-деформованих труб походженням з Китайської Народної Республіки та за результатами розгляду встановила, що існує необхідність продовження строку проведення антидемпінгового розслідування.

Сьогодні відбулася спеціальна віртуальна зустріч із главами урядів держав-членів Центральної європейської ініціативи (ЦЕІ), участь у якій взяв і Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Учасники відеоконференції обговорили питання боротьби з пандемією, подолання економічних наслідків, координацію зусиль щодо відкриття кордонів, відновлення туристичної галузі тощо. 

Із запровадженням в Україні карантину частина свинарів необґрунтовано підняли ціни на живих свиней із 45 до 52 грн/кг, через що переробні підприємства вимушено підвищили ціни на свою продукцію для торговельних мереж і менше стали купувати свиней як сировину. Пропозиція стала перевищувати попит на них, і закупівельна ціна знизилася подекуди до 40 гривень за кілограм живої ваги. Але попит на свинину та продукцію з неї вже катастрофічно впав, тож програли всі — і свинарі, і переробники. 

В історії кожного народу є власні сторінки трагедії й боротьби. Мало відомо, що в Криму три корінні народи України: кримські татари, караїми і кримчаки. Щодень інформаційно наповнюється дедалі новими фактами з їхнього життя. Для кримських татар найтрагічніша подія, що не оминула жодної сім’ї, — депортація 18 травня 1944 року.

…Дощ добряче припустив, і нам довелося прискорити ходу від Могили — пам’ятника Невідомому солдату в бік Президентського палацу. Саме тут, майже напроти резиденції глави Польщі, наша мінікомпанія згорнула свої парасольки у фоє старовинної багатоповерхівки. Відчувши запах кави, ми піднялися на другий поверх. У тутешній затишній кав’ярні й познайомилися із землячкою, офіціанткою Марійкою. Тернопільчанка. Уже п’ятий рік живе у Варшаві. Роботою задоволена. Вчиться вечорами в одному з коледжів, опанувала англійську. Збирається згодом попрацювати в Німеччині — «там заробітки вищі».

Інколи доля підносить нам напрочуд щедрі сюрпризи. Таким стало для мене знайомство з унікальною жінкою — головою Світової федерації українських лемківських об’єднань Ярославою ГАЛИК. Вона живе в мальовничому Яремчі на Прикарпатті, а огорнути своїм прихильним материнським крилом прагне, здається, весь світ. Лемкиня за походженням, пані Ярослава згуртовує розкиданий по чужинах цвіт найзахіднішої гілки українства, яке вже проросло в кількох поколіннях. Але відновлення історичної справедливості — офіційного визнання депортації українців Закерзоння в своїй державі — вони й не дочекалися. Чому? Відповідь шукаємо крізь призму геополітики та людських доль.

Моя мама після смерті дочки проживала в одному будинку із зятем, який там не прописаний, і отримувала субсидію. Домоволодіння належить моїм батькам. Так сталося, що зять вижив маму з хати в січні, і я як ще одна дочка забрала її до себе. Зять не хоче сплачувати комунальні послуги, мотивуючи тим, що теща отримує субсидію. Що робити із субсидією — отримувати далі чи відмовитися?

За весь час досліджень на Луганщині лабораторно підтверджено 42 випадки захворювання на COVID-19. Протягом останніх кількох діб нових не фіксують. Це єдиний регіон, де від коронавірусної хвороби не померла жодна людина. До того ж в області немає медиків, які б захворіли на COVID-19.

Епідемія коронавірусу COVID-19, окрім головної загрози здоров’ю та життю, несе в собі суттєві ризики для економіки. В умовах введення карантину, на превеликий жаль, люди втрачають засоби для існування. Тому Уряд нашої країни вживає заходів з підтримки соціально вразливих верств населення та бізнесу, які найбільше постраждали від карантинних обмежень, запроваджених через пандемію коронавірусу.

Карантин триває вже понад 50 днів. Вулиці міст незвично порожні. Ринки здебільшого все ще закриті. Біля магазинів черги, адже в торговельні зали пускають обмежене число покупців. Транспорт ходить з перервами. То що в такій ситуації робити людям з інвалідністю, громадянам пенсійного віку, горезвісної категорії 60 плюс і старшим, мамам з малюками, яких нікуди подіти й не можна самих залишити вдома, щоб вийти в магазин?