Триває дискусія щодо нагальності відкриття ринку сільгоспземель. «УК» уже висвітлив точку зору експертів, які взяли участь у першому національному обговоренні цього питання (№75 за 24 квітня цього року). Пропонуємо вашій увазі думки експертів щодо того, чи має бути такий ринок вільним і чи не скористаються цим рейдери.

Експертні зустрічі з приводу обговорення потреби скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель та відкриття ринку землі в Україні відбуваються мало не щодня. Та, на жаль, катастрофічно мала кількість учасників таких зустрічей власне володіють паями. Тож скласти більш-менш повну картину про їхні бажання складно (відомо лише, що, за оцінками громадських організацій, згодні продати свою землю лише 15% власників). А от думки експертів різняться кардинально. 

Час експериментів

Деякі з них навіть називають мораторій аморальним і констатують: якщо держава хоче регулювати земельні відносити, то має визначити коло покупців землі, граничну площу, на яку може претендувати покупець, обумовити, наприклад, те, що він має працювати на цій землі, а не передавати її в оренду. Деякі пропонують у випадку зняття мораторію заборонити іноземцям купувати землю протягом 10 років, хоча інші за приклад наводять Чехію, яка діяла аналогічно, але це обмеження легко обходили. А ще фахівці кажуть, що земельний банк має купувати землю в селян, а потім її реалізовувати, щоб не було махінацій.

Генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоцький упевнений, що залишати все в нинішньому стані неможливо. «Треба скасовувати мораторій, бо люди не йдуть працювати в села, але одночасно й ухвалити пакет законів, які б дозволяли розвивати агросектор. Треба прописати поетапно, хоча б на 10 років, як розвиватиметься ринок, коли і на що можуть розраховувати інвестори, щоб ринок землі не спричинив падіння виробництва», — каже він.

Заступник голови ради асоціації «Земельна спілка України» Андрій Мартин вважає, що можна для початку, як експеримент, у кількох районах 2—3 областей відкрити ринок землі й подивитися, як це спрацює. «Деякі власники землі не виказують бажання її утримувати, та й нащадків або зовсім не мають, або в тих душа теж не лежить до землі. Тож для таких господарів дозвіл продавати землю буде доречним. Досить вже власникам забороняти розпоряджатися своїм майном, яке часто є мертвим активом. І не треба боятися, що олігархи одразу почнуть скуповувати землю — інвестора може цікавити не клаптик на полі, а цілий масив. Неформальний ринок землі вже існує. Селяни підписують договори оренди з правом викупу. Тож холдинги мають доступ до дешевої землі, а коли буде ринок, то конкуренція забезпечить адекватну ціну. Ринкові умови вчать домовлятися», — каже він. Водночас визнає, що ринок не повинен бути повністю вільним, певні обмеження таки мають бути.

Межа компромісу

А ось координатор аналітичного центру Аграрного союзу України Лариса Старикова каже, що «інвестора справді цікавить усе поле, а ось рейдера — той самий клаптик. За довгі роки наші господарства сконсолідували землю, а тепер через той клаптик шахраї зможуть блокувати роботу підприємства, змушуватимуть за безцінь продавати активи. Тож мораторій — це межа компромісу, і я б цього не змінювала».

Генеральний директор Асоціації фермерів та приватних землевласників України Віктор Ніколаєнко впевнений, що відкритий продаж неодмінно призведе до спекуляцій, і фермери та приватні землевласники проти цього. Він лише визнає, що, як виняток, можна, напрацювавши певний механізм, дозволити продавати землю тим, хто має у власності паї і не може обійтися без державних субсидій.

«Зробимо помилку. Інвестор, який прийде, — не відновить село, не збереже українську землю, а лише використає її у своїх інтересах. А ось фермери та приватні землевласники як патріоти це зроблять, бо займаються не лише швидкоокупним рослинництвом, а й тваринництвом. А дядьку з-за кордону легше займатися продукцією тваринництва», — підкреслює він.

Водночас віце-президент Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України Віталій Львов (фермер з 23-річним стажем) визнає, що нині фермери не мають грошей, щоб купувати землю, яку вони орендують.

Тож на це обов’язково повинні зважити чиновники перед тим, як ухвалити рішення щодо мораторію. Не треба забувати, що у світі роблять ставку саме на малий та середній бізнес і не жалкують про це.

ТОЧКА ЗОРУ

«Відчуження потрібне передусім селянам»

Аркадій КОРНАЦЬКИЙ,
голова підкомітету з питань земельних
відносин Комітету ВР з питань аграрної
політики та земельних відносин:

— Заборона на продаж земель сільгосппризначення є антиконституційною і дуже шкідливою. Її дія упродовж багатьох років уже відтермінувала чимало позитивних змін у сільському господарстві: насамперед надходження інвестицій до галузі, розвиток масового дрібнотоварного сільгоспвиробництва.

Відчуження земельних ділянок для товарного сільгоспвиробництва, так званих пайових земель, потрібне передусім селянам. Багато з них мають можливість і потребу продати землю. Сільгоспінвестори, як показує багаторічна практика, можуть обходитися лише орендою, їм зовсім необов’язково вкладати кошти у придбання земель.

Купувати землю для сільгосптоваровиробництва та інших видів сільгоспдіяльості будуть українці, бо чинне земельне законодавство забороняє це робити іноземцям. Покупцями будуть громадяни або підприємства. У майбутньому заборона продажу земель нерезидентам, упевнений, буде збережена, і це — одна з небагатьох, підтримуваних мною, заборон. Нерезиденти, якщо забажають купити землю, повинні будуть зареєструвати в Україні фермерське господарство, приватне сільгосппідприємство чи інше господарське товариство, і покупцем землі у будь-якому випадку буде українська особа.