У стані постійної готовності працівники харківського «Турбоатому» перебувають уже майже десять років поспіль. Із 2008-го то кавалерійськими наскоками, то економічним пресом, а, бувало, й неприкритими рейдерськими атаками над підприємством намагалися встановити контроль комерційні структури російського походження або ж вітчизняні бізнесові акули, зуби яких так чи інакше коренилися в Російській Федерації.
Інтерес північного сусіда до українського стратегічно важливого підприємства цілком зрозумілий, адже крім того, що значна частина експорту «Турбоатому» — це обладнання для російської енергетики (до того ж деякі вироби не мають російських аналогів), там у концепцію гібридної війни проти України цілком закономірно з точки зору агресора заклали захоплення або ж розвал життєво важливих для економіки нашої країни об’єктів, що послабило б її національну безпеку. Бо на сьогодні теплова енергетика — справді слабка ланка в системі енергетичної безпеки України, адже зношеність обладнання деяких електростанцій сягає, за оцінкою фахівців, 80 відсотків, а частка ТЕЦ у загальному енергетичному обсязі становить майже 57%.
Тож вибивши з робочої колії «Турбоатом» — основного постачальника турбінного обладнання, запасних частин і комплектуючих для електростанцій — агресорові можна сподіватися на колапс в українській енергетиці, істотне зниження обороноздатності країни. А раз так, то тут усі засоби добрі.
І якщо потуги та дії Кремля і провладних бізнесових кіл Росії щодо «Турбоатому» за елементарною логікою цілком з’ясовні (бо чого ще чекати від ворога), то жодному розумінню не піддаються неоголошена «Турбоатому» війна штрафів одного з державних (!?) підприємств та рішення вітчизняних господарських судів.
Відсуджував власну шапку, а відбирають ще й кожух
Це не про царські, не про радянські й навіть не про суди часів Януковича, а про наші українські суди, до яких ніяк не доберуться реформи. Саме в подібну з відсудженням шапки ситуацію потрапило ПАТ «Турбоатом», коли, вимагаючи оплату за виконаний обсяг робіт, само стало… багатомільйонним боржником.
Наприкінці 2012 року «Турбоатом» уклав контракт на модернізацію турбіни одного з енергоблоків Криворізької ТЕЦ, що входить у ДТЕК. Генеральним підрядником за контрактом була державна корпорація «Укрмонтажспецбуд», що виграла оголошений ДТЕК тендер, а харків’яни взялися до роботи в статусі субпідрядника. Чому контракт був не прямим, знають хіба що замовник та генеральний підрядник.
Отож хоч для харківських турбобудівників така ситуація була трохи незвичайною, але загалом для їхнього сегменту ринку виконання субпідрядних робіт — цілком прийнятна практика, і ніхто не запідозрив недоброго. Та і слово «державна» у назві генпідрядника апріорі викликало довіру.
Виконуючи контракт, «Укрмонтажспецбуд» здійснював оплату частинами, проте нерегулярно, що призвело до заборгованості перед «Турбоатомом», яка після завершення робіт та відправлення обладнання замовникові становила значну суму. Разом з пенею, інфляційними нарахуваннями та штрафами вона сягнула 13 мільйонів гривень, але генпідрядник розраховуватися не поспішав. Отож турбобудівникам нічого не залишалося, як, згідно із законом, звернутися до суду з позовом про стягнення боргів. Корпорація-відповідач не стала оскаржувати ні суму боргу, ні його наявність, а подала зустрічний позов на суму в 15 мільйонів 75 тисяч штрафу і стільки само пені. Предметом позову зазначалося порушення «Турбоатомом» термінів виконання контрактних зобов’язань.
— Порушення термінів формально справді мало місце, але за форс-мажорних обставин: протягом двох місяців залізничні колії було пошкоджено, — розповідає заступник генерального директора з маркетингу ПАТ «Турбоатом» Олександр Бураков. — Але жодних претензій із цього приводу ні від замовника, ні від генпідрядника не надходило. Річ у тому, що під час виконання таких контрактів постачання і монтаж обладнання здійснюють частинами і терміни постачання можуть зміщуватися на кілька днів через об’єктивні причини, пов’язані зокрема з готовністю замовника прийняти обладнання і почати його монтаж. Це звичайна ситуація в енергомашинобудуванні, й на таке ніхто уваги не звертає. Значення має тільки кінцева дата — момент, коли обладнання змонтовано, перевірено і воно повністю готове до експлуатації. Уже два роки наша турбіна на станції, а її навіть не монтують.
Але, як далі розказав Олександр Бураков, Господарський суд міста Києва з’ясовувати тонкощі практики турбобудування не став, як не став заморочуватися й тим, звідки з’явилася сума 15 000 000 гривень, і, виклавши аргументацію сторін, іменем України прийняв рішення: всі праві.
Такій хитромудрості міг би позаздрити сам цар Соломон, якби вона відповідала хоч найменшим ознакам справедливості та законності. Бо фактично судове рішення призводило не лише до втрати «Турбоатомом» зароблених коштів, а й до виплати своєму (тепер уже колишньому?) боржникові 2 000 000 гривень.
Що сказала б буква закону, якби її не згинали
Аудиторська фірма «Експертиза», куди після приголомшливого рішення Господарського суду міста Києва звернулися турбобудівники із проханням дати незалежну оцінку ситуації, надала висновок, який зводився до того, що претензії «Турбоатому» обгрунтовані, претензії «Укрмонтажспецбуду» — теж, але навіть якщо підходити до питання формально, не враховуючи специфіки ринку, то все, на що може претендувати «Укрмонтажспецбуд», — півмільйона гривень штрафу та пені, але ніяк не 15 мільйонів
Із таким висновком «Експертизи», до речі, фірми з бездоганною репутацією, яка працює понад 20 років і входить до консалтингової корпорації, юристи «Турбоатому» звернулися до Київського апеляційного суду, вердикт якого збігся з думкою аудиторів. Було підтверджено право «Турбоатому» на 13 мільйонів гривень заборгованості «Укрмонтажспецбуду», а останній міг претендувати приблизно на ту суму, яку визначила аудиторська фірма.
— Рішення суд аргументував тим, що під час поетапного постачання і монтажу обладнання штрафи і пені нараховують не на всю суму контракту, а лише на ту частину обладнання, яку було поставлено з порушенням термінів. У разі контракту між «Турбоатомом» і «Укрмонтажспецбудом» ішлося про обладнання, вартість якого становила всього 2 відсотки загальної суми, і вже від цих двох відсотків повинен обчислюватися розмір штрафних санкцій, — пояснив юрист «Турбоатому» Дмитро Нестеренко.
Крапка? Аж ніяк!
Судові гойдалки не скриплять
Розхитування ситуації відновилося і набрало ще більших обертів, тим більше, що в нашій судовій системі будь-які правомірні чи й не дуже рішення проходять без скрипу. Вищий господарський суд, куди не забарилася звернутися корпорація «Укрмонтажспецбуд», під головуванням Валентини Божок, засумнівавшись у законності вимог «Турбоатому», відправив їх до суду першої інстанції (?!), чия об’єктивність уже була продемонстрована.
— А ось вимогу щодо 15 000 000 гривень за прострочення поставок, яку висунула корпорація «Укрмонтажспецбуд», Вищий госпсуд визнав повністю законною! — обурюється Дмитро Нестеренко. — І це попри те, що апеляційний господарський суд та незалежні експерти вже визнали цю суму абсурдною.
Наприкінці липня було розпочато виконавче провадження із стягнення 15 мільйонів гривень з «Турбоатому» на користь «Укрмонтажспецбуду», а на початку серпня з’явилася постанова про арешт коштів та майна боржника, тобто харківського промислового гіганта. Машина виконання абсурдного рішення Вищого госпсуду вже запущена, незважаючи на протести заводчан і Фонду держмайна, який, здається, залишився єдиним державним органом України, що став на захист «Турбоатому» і держави.
— Дивну, як на мене, позицію зайняв у цій справі Мін’юст, — зазначає Дмитро Нестеренко. — Особливо коли йдеться про державні кошти, оскільки 75,22% акцій «Турбоатому» належить державі. Ми написали кілька листів, зокрема в Комітет Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, в Комітет з правової політики та правосуддя, а також у Вищу кваліфікаційну комісію суддів з вимогою втрутитися в ситуацію. Але відгуку поки що немає. Те саме можна сказати й про виконавчу службу, яка може зупинити виконання рішення суду. По-перше, тому, що «Турбоатом» зробив залік зустрічних вимог на суму 15 000 000 гривень і звернувся до Господарського суду Києва з вимогою зупинити виконання незаконного судового рішення про стягнення з підприємства цих коштів.
Як пояснив юрист підприємства, «Турбоатом», здійснивши взаємозалік вимог, сам добровільно виконав рішення суду, що зробило безглуздими дії виконавців зі стягнення коштів. По-друге, 75,22% акцій «Турбоатому» належить державі, тому, згідно із Законом «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», майно підприємства не може бути відчужене, і виконавці, накладаючи на нього арешт, порушують закон.
Багатоходівка з кількома невідомими
Неоголошену війну штрафів, яку веде корпорація «Укрмонтажспецбуд» проти «Турбоатому», на заводі вважають не чим іншим, як багатоходівкою, щоб дестабілізувати роботу підприємства. Ось тільки що чи хто за невідомі ховаються за цією ширмою, коли через господарські суди вдається протягувати такі рішення?
— На моє глибоке переконання ті, хто почав цю війну штрафів, мають дальші плани, ніж відібрати в підприємства 15 мільйонів гривень, — зауважує генеральний директор ПАТ «Турбоатом» Віктор Суботін. — Створюють прецедент: якщо «Турбоатом» спише ці кошти на користь корпорації, відразу випливе на білий світ звинувачення у фінансовому збитку, завданому державі, а потім і підозра у скоєнні злочину від прокуратури до керівництва підприємства. Головна мета тут — дестабілізація виробництва. І ми боремося, щоб цього не допустити. Та й 15 мільйонів віддавати посередникові, який їх не заробив, та ще й сам, без якихось погоджень із замовником, придумав штрафні санкції, ми не збираємось. «Укрмонтажспецбуд» за чиїмось велінням намагається накинути на шию підприємства зашморг та ще й заробити на цьому. Інакше розцінити цю ситуацію важко, бо так звана державна корпорація насправді такою не є. Працює вона за якоюсь незрозумілою реєстрацією, зазначеного в довідниках сайту не існує.
Щодо «малодержавності» корпорації можна сказати лише те, що на сайті Кабінету Міністрів України ще в 2010 році було розміщено інформацію, відповідно до якої у складі корпорації «Укрмонтажспецбуд» частка державних підприємств становить 12,7%. Також ідеться про те, що 80% підприємств, що входять до складу деяких державних будівельних корпорацій (зокрема і «Укрмонтажспецбуду»), не є державними. Тому, відповідно до законодавства, державні будівельні корпорації не можуть мати статус державних і рішення уряду та установчі документи, що регламентують їхню діяльність, потребують узгодження із нормативно-правовим полем.
На Урядовому порталі щодо корпорації «Укрмонтажспецбуд» йдеться також про не зовсім, скажемо м’яко, її кришталево чисту репутацію. Відповідний висновок можна зробити зокрема з доручення Прем’єр-міністра від 12 травня 2014 року, яке полягало в необхідності проведення перевірки Української державної корпорації з виконання монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд». У документі йдеться, що «на підставі листа в «Укрпромтеххімзахист» стало відомо, що зміни керівництва корпорації не відбулися, а ситуація із численними зловживаннями із збільшенням боргів лише посилилася. Тому було надано доручення глави уряду встановити факти зловживань на підприємстві «Укрмонтажспецбуд». Можливо, урядові перевірки зможуть поставити крапку і в історії з «Турбоатомом»?
ДОВІДКА "УК"
ПАТ «Турбоатом» належить до найбільших підприємств світу з проектування та виробництва: парових турбін для теплових електростанцій (ТЕС), теплоелектроцентралей (ТЕЦ), атомних електростанцій (АЕС); гідравлічних турбін для гідроелектростанцій (ГЕС) і гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС); гідравлічних затворів для ГЕС, ГАЕС і насосних станцій; іншого енергетичного обладнання.
Виробничі можливості дозволяють випускати на рік парових і гідравлічних турбін загальною розрахунковою потужністю відповідно 8 млн кВт і 2 млн кВт.
Виробництво турбін здійснюється за замкнутим циклом: від проектно-конструкторських і науково-дослідних робіт до виготовлення, складання, випробування турбін і відвантаження.
Понад 400 парових турбін сумарною потужністю понад 63 млн кВт виготовлені для теплових електростанцій, з них 55 турбін для 16 ТЕС далекого зарубіжжя.
Для 27 АЕС виготовлено 169 турбін сумарною потужністю понад 63 млн кВт, з них 49 турбін для 11 АЕС далекого зарубіжжя.
ВАТ «Турбоатом» поставив 13% турбін для АЕС від загальних обсягів поставок на світовому ринку турбін АЕС і посідає за цим показником четверте місце серед турбобудівних фірм світу. В Україні 3 діючі АЕС (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська) укомплектовані турбінами ПАТ «Турбоатом» потужністю 220, 1000 і 1100 МВт.
На 115 ГЕС та ГАЕС чотирьох континентів поставлено більш як 500 гідротурбін загальною потужністю близько 39 млн кВт і 480 гідрозатворів.
ПАТ «Турбоатом» — підприємство, яке має міжнародний сертифікат відповідності Системи менеджменту якості вимогам Міжнародного стандарту ISO 9001: 2008.
PS Коли верстався номер, до редакції надійшла інформація, що виконавча служба замість 15 мільйонів гривень виставила на рахунок ПАТ «Турбоатом» платіжні вимоги на суму 462 мільйони гривень.
Ми в Google+