Аліменти по-новому

«Після розлучення життя тільки починається, тому починати його потрібно з чистого аркуша», — так вважають деякі батьки, які з головою пірнають у нові стосунки і забувають навіть про власних дітей. Дехто відмовляється не лише платити аліменти на дитину, а й бачитися з нею. Мовляв, щоб не нагадувала про «колишню». Але ж діти не винні, що у батьків не склалися стосунки. І якщо змусити батька (здебільшого неповнолітні після розлучення залишаються з матір’ю) любити дитину неможливо, то бодай платити аліменти — можна. Недавні зміни до законодавства передбачають збільшення сум цих виплат. Що ще змінилося у процедурі виплат аліментів, дізнався «Урядовий кур’єр».

Діти не винні

У кожної сім’ї свої причини розлучення. Хтось боїться труднощів. Так сталось і в родині, де народилася трійня з вадами розвитку (в них виявили ДЦП). Батько не витримав і пішов із сім’ї. Дружина подала в суд на аліменти, які їй призначили в розмірі 250 гривень на кожну дитину. І навіть попри те, що ця сума мізерна, чоловік все одно відмовляється платити. Таку свою поведінку він аргументує наявністю іншої сім’ї й дитини.

«Кожне третє звернення, яке надходить до нашого офісу, стосується аліментів і вирішення спорів між батьками. Маємо майже 7 мільйонів позовів до суду з приводу стягнення аліментів, — наголошує уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба. — Коли говоримо, що хтось не сплачує аліментів, то передовсім ідеться про те, що дитина недоотримає в харчуванні, лікуванні, одязі тощо. На несплату аліментів здебільшого скаржаться матері, які залишаються сам на сам із проблемами. Оскільки чимало екс-чоловіків уникають своїх прямих обов’язків з утримання дітей».

Щоб поліпшити ситуацію з виплати аліментів, нещодавно парламент ухвалив Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання». Цей закон — крок до того, щоб батьківство стало усвідомленим і відповідальним. Дитину слід утримувати на належному рівні. Саме тому його вже підписав Президент, а наступного місяця він набере чинності.

Розробляючи цей закон, правники враховували звернення матерів, які скаржилися, що не можуть отримати належні виплати. Навіть якщо їх стягують у судовому процесі, то це триває занадто довго. Шукаючи баланс між стягувачем і платником аліментів, і розуміючи, що йдеться про добробут дитини, було вирішено запровадити спрощений порядок. Раніше аліменти стягували виключно в межах позовного провадження. Тобто той із батьків, з ким проживає дитина, звертався до неплатника аліментів через суд, на загальних підставах це питання вирішувалось. Тепер тому, з ким проживає дитина, дозволено звертатись із заявою до суду в межах наказного, тобто так званого спрощеного провадження. Для цього пропонують дозволити спрощений порядок стягнення аліментів.

«З моменту відкриття наказного провадження до отримання судового наказу про призначення аліментів відповідно до законодавства має минути 3 дні. Так ми значно прискорюємо процедуру отримання аліментів, — зауважує доцент кафедри правосуддя юридичного факультету Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Світлана Савицька. — У такому разі особа, яка звертається із заявою про стягнення аліментів, не мусить ходити на судові засідання, а позов може подавати за місцем проживання».

У межах наказного провадження суд може присудити на одну дитину 25% заробітної плати платника аліментів, на двох — третину, на трьох і більше — половину. Для уникнення зловживань з боку стягувачів аліментів, бо є особи, які отримують великі зарплати, було поставлено обмеження: таке стягнення не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Це не означає, що сума не може бути більшою. Якщо раніше забезпечення дитини потребувало таких коштів, а батьки могли його здійснювати, тоді стягувач за звичайною процеду­рою звертається із відповідним позовом до суду. І там уже доводить, що дитина потребує більших коштів. Тобто є альтернатива. Спрощений порядок стосувався саме середньостатистичної сім’ї.

За мінімалкою не сховатися

Ще одне дуже важливе нововведення цього закону — оголошення аліментів власністю дитини. Не секрет, що є матері, які не бажають працювати, а щоб було на що жити, витискають у чоловіків чималенькі аліменти. Проте більша їх частина йде на утримання жінки, яка не працює, а не на дитину. У цьому разі не йдеться про ситуації, коли мати повинна бути з дитиною через, приміром, хворобу тощо.

Тобто той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачують аліменти, має розпоряджатися ними виключно за цільовим призначенням і в інтересах дитини. Неповнолітній має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на його утримання.

«Планують передбачити перетворення заборгованості за аліменти на право власності дитини на нерухоме майно платника аліментів, — пояснює Микола Кулеба. — Ще одна новація стосується спадкування аліментів, якщо їх платник помер, — щоб дитина мала право на частку спадщини у вигляді продовження сплати аліментів. Також пропонують розширити участь дитини в розпорядженні цими виплатами і запровадити цивільно-правову відповідальність дорослого, який розпоряджається цими грошима, у разі їх нецільового використання».

Передбачено законом і збільшення мінімального розміру аліментів із 30 до 50% прожиткового мінімуму на дитину. Також суд братиме до уваги наявність у платника аліментів рухомого й нерухомого майна і коштів. Це поліпшить захищеність дитини, якщо платник аліментів приховує реальні доходи і робить виплати з мінімальної зарплати.

«Якщо платник аліментів має у власності дорогий автомобіль, проживає в елітному помешканні, часто відпочиває за кордоном і працює на мінімальну зарплату, тоді стягувач, надавши суду відповідні докази, може вимагати збільшення виплат, — зазначає адвокат, голова Центру сімейно-правових досліджень Олег Простибоженко. — Для цього потрібно звертатися до суду не в межах наказного провадження, а через повноцінний судовий процес. І вимагати стягнення аліментів — або у твердій сумі, або у частці доходу. Це обиратиме тільки стягувач аліментів, а не платник чи суд. Проте платник може через суд вимагати зменшення суми».

Деякі новації стосуються судових витрат. У разі звернення до суду щодо необхідності призначення додаткових витрат на дитину позивачеві не доведеться сплачувати судовий збір. Це звернення можна подавати за місцем проживання. А ось для платника аліментів запровадять пеню в разі несплати додаткових витрат.

Відповідальність платника аліментів наставатиме не з моменту, коли стягувач отримає рішення суду про стягнення додаткових витрат, а через 7 днів з дня повідомлення про необхідність сплачувати зазначену суму. Якщо за цей період гроші не буде заплачено, пеню нараховуватимуть уже з наступного дня, а не з моменту отримання рішення суду.

У перспективі розглядають можливість запровадити посилені види відповідальності за несплату аліментів. Ідеться про заборону виїзду за кордон і навіть позбавлення волі. Адже ситуація, коли дитині немає за що купити ліки, а батько живе в розкоші й не хоче брати на себе відповідальність, неприпустима.