Віднедавна жителі Нью-Йорка і ще деяких міст Америки беруть участь у спільній акції. Щовечора о 19-й годині вони зі своїх балконів чи вікон аплодують медичним працівникам, які працюють на передньому краї оборони від наступу пандемії. А що в цей час відбувається в американському тилу? Як змінилося життя пересічних людей у США в умовах карантину? Чим наповнені їхні будні? Де і як у разі потреби вони отримують медичну допомогу? Про ці та інші моменти буття погодилися розповісти «Урядовому кур’єру» представники української громади заокеанського Пітсбурга, штат Пенсильванія. Серед них архітектор Ростислав Бойкович, голова місцевої філії Спілки українок Америки Марійка Заліщук і колишній голова філії громадської організації «Нова українська хвиля» Богдан Бохонко.

«Часу, проведеного біля телеекранів та комп’ютерів, значно побільшало»

Отже, спершу про головне. Як організовано медичну допомогу в Пітсбурзі в умовах пандемії? Загалом, свідчать співрозмовники, тутешні шпиталі мають приймати пацієнтів, заражених вірусом, на підставі рішення їхнього особистого лікаря. Проте не всі мають медичні страховки і, зрозуміло, доступ до таких послуг, а тому дехто прибуває до медичних закладів самостійно, бо їх привозять туди швидкою допомогою з очевидними ознаками хвороби.

Жителі міста також опинилися у схожій з нашою ситуації: через нестачу діагностичних тестів люди змушені були чекати в чергах. Утім, у Пітсбурзі на той момент, коли поширення COVID-19 ще не досягнуло піку, переповнених лікарень вдалося уникнути. Однак медики тепер працюють із дуже великим навантаженням. Також не секрет, що першими серед потерпілих від захворювання стали люди з обмеженим фінансовим забезпеченням.

Багато американців вважають, що представники влади спершу не дуже оперативно відреагували на поширення небезпечного вірусу.

«Як можна помітити із заяв у ЗМІ, більшість державних органів влади консервативного напряму разом із президентом США Дональдом Трампом від початку пандемії применшували небезпеку внаслідок хвороби. Це, на думку багатьох людей, робиться для зменшення загрози невдачі Трампа під час наступної президентської кампанії через безліч претензій до його управління державою.

Щоб запобігти такій небезпеці, президент влаштовує щоденні довжелезні телевізійні програми за участю обраних медичних адміністраторів, де безнастанно розповідають про успішне протистояння пандемії під проводом Трампа та його помічників. А загалом він відмовився від загальних державних командних рішень про карантин та зусиль для виробництва медичних противірусних засобів. Натомість переклав відповідальність за такі рішення на губернаторів штатів. Ті тепер змушені конкурувати між собою та з федеральними органами за придбання потрібних ресурсів для своїх громадян. Губернатори багатьох штатів запровадили карантин дуже пізно, а деякі взагалі від карантину відмовилися», — розповідає Ростислав Бойкович.

Як і раніше, люди уважно стежать за ситуацією з поширення коронавірусу загалом у державі. Адже через карантин їм доводиться перебувати і працювати вдома, а тому час, проведений біля телеекранів, комп’ютерів у пошуку новин, збільшився у кілька разів. «Єдину тутешню газету Pittsburgh Post Gazette доставляють тричі на тиждень, але більшість читає її щоденно в інтернеті. Читаємо в інтернеті також New York Times i Washington Post, які звітують про щоденний перебіг справ досить об’єктивно та відкрито. Хоч новини та статті з інших джерел у соціальних мережах варто сприймати дуже обережно, бо там уже давно поширюють усіляку пропаганду та агітацію чи просто брехню», — додає співрозмовник.

Спільні вечері по скайпу та хатні перегони на роликах

«Захисні маски та рукавички в нас є, надіваємо їх, коли виходимо з дому в необхідних справах. Наша донька, користуючись поширеними в інтернеті зразками, пошила всім нам дуже модерні маски. А ось маски фабричного виготовлення та дезінфекційні розчини ще раніше зникли з прилавків крамниць. Тепер їх можна придбати в інтернеті, але вже за вищу ціну.

У шпиталях медичних масок теж бракує, бо проблему вчасно не передбачили представники влади. Тож медичному персоналові доводиться використовувати власні маски під час обслуговування більшої кількості пацієнтів. Або вдаватися до імпровізованих способів дезінфекції, наприклад, хімічного очищення», — каже Ростислав Бойкович.

А чим ще, крім пошиття собі та членам родини масок, займаються пересічні американці, які не працюють? Співрозмовники зізнаються, що вимушене щоденне життя в чотирьох стінах понад три тижні не дуже різноманітне. «Проте ми постійно бачимося із приятелями по скайпу. Навіть раз спільно вечеряли з допомогою програми FaceTime. Страви разом замовили в японському ресторані, бо наша приятелька — японка.

Загалом розважаємось, як можемо. Влаштовуємо вдома змагання з пінг-понгу на великому кухонному столі. Іноді починаємо перегони на роликах у самому помешканні чи виконуємо вправи китайського оздоровчого комплексу тай чі. Тепер маємо більше часу і для духовної зарядки. Перечитуємо призабуті книжки, яких чимало назбиралося. А коли гарна погода, влаштовуємо прогулянки у сусідньому парку: його досі не закрито, там безліч стежок, де можна триматися на відстані від інших. Більшість людей, які тут прогулюються чи бігають, молодого віку і всі в масках. Вони намагаються не перетинатися на паркових доріжках», — ділиться досвідом проведення карантинного дозвілля жителька Пітсбурга Марійка Заліщук.

У виконанні службових обов’язків американці також перейшли на дистанційне спілкування через комп’ютер. Зокрема, так працюють і чимало медиків, використовуючи комп’ютерні програми чи мобільні додатки для розмов Zoom, Skype, FaceTime і та ін. Зрозуміло, лікарі й медсестри, які чергують у шпиталях, роблять це під загрозою інфекції й тому їх дуже поважають американці. А ось учителі шкіл, університетські професори та адміністратори, попри те, що навчальні програми чи публічні виклади припинено, намагаються продовжувати діяльність, користуючись комп’ютерними програмами спілкування. Тому вимушені карантинні зміни, розповідають люди, не дуже позначаються на навчанні. Школярі та студенти щотижня отримують пакет занять та завдань і в певний час звітують про їх виконання.

«Теперішні великодні свята провели дуже незвично»

«Після запровадження карантину в Пітсбурзі, крім крамниць із товарами першої необхідності, продуктових магазинів, пекарень та аптек, більшість торговельних закладів закрито. Багато хто користується замовленнями телефоном, а найчастіше — через інтернет. Тому дуже пожвавилася робота системи доставки товарів додому покупцям. Люди мають змогу забрати замовлений товар у крамницях самостійно. З тією різницею, що в магазинах, в яких нема автоматичних дверей, просто тримають їх відчиненими, щоб покупці не торкалися руками», — розповідають містяни.

Наступ пандемії коронавірусної хвороби позначився й на релігійному житті американців. Церковні богослужіння у присутності парафіян та інші схожі зібрання людей заборонено. Окремі церкви вдаються до трансляції богослужінь через інтернет на парафіяльних вебсайтах. А освячування пасок приміром у Пітсбурзі влаштували на автомобільній стоянці перед церквою. Зробили це так: люди залишалися в салонах автомобілів, а кошики з пасками чекали на освячення у відчинених багажниках чи на дахах автомобілів. Священники виконували цю процедуру в масках та рукавичках.

«На жаль, великодні свята, які ми звикли відзначати у переповнених храмах та зібраннями за столом всіх рідних і близьких, у теперішньому форматі незвичні. І трохи сумні. Наприклад, нам із дружиною довелося їсти паску та інші страви тільки вдвох. Хоч родина нашої доньки мешкає зовсім поряд — у сусідньому будинку, ми вирішили не порушувати карантинних обмежень і обмінювалися привітаннями й побажаннями на відстані», — ділиться свіжими спогадами про Великдень Ростислав Бойкович.

Із розумінням сприймаючи необхідні карантинні вимоги, люди змушені змінювати свої службові й домашні плани.

«На жаль, із відомих причин довелося відкласти проєкт реконструкції в парафії Св. Івана Хрестителя, за який я як архітектор відповідаю. Так само вимушені зміни торкнулися й домашнього життя: нам довелося відмовитися від поїздки до рідні в Чикаго, куди ми зазвичай їдемо на Великдень. Також скасували подорож в Італію. Дуже прикро, бо ми давно готувалися до цієї мандрівки, дружина навіть кілька років вивчала італійську мову. Мені через це аж трохи незручно перед нею, бо сам устиг перед карантином на початку лютого разом із друзями побувати в Аргентині. Утім, сподіваюся, незабаром захворювання відступить, у США, Італії та всьому світі життя повернеться у звичне русло, і ми таки вирушимо у давно заплановану подорож. І дружина підтвердить, що не даремно студіювала італійську», — переконаний архітектор.