За роки незалежності України на Вінниччині створено 11 414 га лісів. І нині тутешні лісівники працюють ефективно, виконуючи виробничі завдання і соціальні зобов’язання. Про це розповідає заслужений лісівник України начальник Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій БОНДАР.

— Анатолію Омеляновичу, скільки з’явилося насаджень в області під час цьогорічної Всеукраїнської акції «Майбутнє лісу — в твоїх руках»?

—  У нашій області акція триває за розпорядженням голови облдержадміністрації Валерія Коровія. Створення лісів завжди було справою благородною, вкрай потрібною для держави. І в цьому маємо розуміння і підтримку населення, обласної влади та органів самоврядування. Цього року створили лісові культури на 1396 га, з них у держлісфонді — 1046 га, сприяння природному поновленню — 50 га, нові ліси — 300 га.

Якщо на початок 1991 року показник лісистості в області становив 11,2%, то за роки незалежності вдалося збільшити його до 13,8%. Тож працюємо, щоб вийти на оптимальний показник заліснення території — 15%.

У нас велике теплично-парникове господарство, яке повністю забезпечує власні потреби і потреби області у стандартному посадковому матеріалі. Щорічно вирощуємо 12—15 мільйонів штук сіянців та саджанців більш як 60 видів деревних порід і чагарників, понад 500 тисяч штук декоративних порід. Це дає змогу планово відновлювати та створювати ліси, а також озеленювати населені пункти, території навчальних і виховних закладів, лікарень тощо.

Начальник Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Бондар.

— Приблизно 70% вінницьких лісів — рукотворні діброви. Дуб — це аборигенна порода, цінна і головна. А які ще породи вводите у лісові насадження?

— На сьогодні у зрілому віці насаджень запас деревини в середньому в області становить 290 кубометрів на гектар.

Ставимо завдання продуктивніше використовувати площі. Наш багаторічний досвід, підтверджений науковими дослідженнями, доводить, що створення ущільнених лісових культур дуба звичайного із введенням інтродукованих та аборигенних деревних порід дає змогу у віці стиглості досягти запасу деревини майже 500 кубометрів на гектарі. Тому прогресивні технології вирощування лісових культур упровадили у всіх держлісгоспах області.

Нині на порядку денному надважливе питання: формування високопродуктивних біологічно стійких насаджень. Адже через глобальне потепління, зниження рівня ґрунтових вод, багато інших причин породи, які мають поверхневу кореневу систему, почали масово хворіти, всихати. Масово всихає ялина європейська. Таке зафіксовано вже і з дубом, ясенем, грабом. А це ж основні лісотворні породи на Вінниччині.

Тому спільно з науковцями шукаємо породи, стійкіші до посушливих умов. Вводимо горіх чорний, дугласію, модрину, гікорі білий, гікорі гіркий, береку лікувальну. Остання у природних насадженнях розповсюджена на межі степу і лісостепу — у південних районах нашої області. Поставили завдання ареал береки розповсюдити на всю область.

Тож  програмуємо розвиток лісового господарства на 50—100 років наперед. Створюємо високопродуктивні насадження із стійкіших порід. І якщо глобальне потепління триватиме, то Вінниччина пустелею не стане. До речі: якщо деревина горіха чорного утричі дорожча від деревини дуба, то берека лікувальна дорожча навіть за горіх. На європейському ринку її стовбур коштує майже 600 євро.

— Повноцінний догляд за лісами і створення нових потребує великих ресурсів. Завдяки чому їх маєте?

— Усі підприємства нашого управління прибуткові. За минулий рік реалізували продукції майже на 512 мільйонів гривень (121% попереднього року). 225 мільйонів вклали в розвиток лісового господарства. Максимально ефективно господарюємо, щоб з користю для суспільства і територіальних громад поєднувати екологічну функцію лісу з фінансово-економічною. І наші технології на введення нових порід, а також ущільнення міжрядь дають результат.

— Дрова, тріска та пелети стали чи не основною альтернативою природному газу в опалюванні бюджетних закладів. Використовує це паливо й сільське населення. Чи вистачить нам лісу?

— Нині, на мою думку, необґрунтовано акцентують на тому, що рубають ліс. Якщо навесні посадили картоплю, то ні в кого немає сумнівів, що восени її треба викопати. Ліс — це відновлюваний ресурс. Інша річ, що земельні ділянки під ним слід використовувати ефективно. Щоб стиглий ліс не втрачав якісних параметрів, лісовий урожай потрібно своєчасно зібрати. А на цьому місці посадити кращий ліс, високопродуктивніший. Цей цикл у лісівників вимірюється майже століттям.

Основна для нас вимога: не рубати більше від приросту. На Вінниччині в середньому приростає майже 4 кубометри на гектарі на рік, а ми рубаємо 3,6—3,8 кубометри. Тож запас деревини в лісах області не зменшується, а рік у  рік збільшується, тобто накопичується.

Розрахункова лісосіка із заготівлі деревини на підприємствах нашого управління становить приблизно 500 тисяч кубометрів на рік. На жаль, у ній велику питому вагу ще становлять низькосортні сортименти. А цінну деревину реалізуємо на аукціонах, де її купують здебільшого великі деревообробні підприємства України, які мають глибинну переробку. Себто не той бізнесмен, що поставив невелику пилораму, обпиляв деревину і, по суті, круглу деревину продає за кордон. Це я про мораторій, який дуже актуальний. Але правила слід змінити так, щоб деревина надходила тим, хто виготовляє кінцеву продукцію — меблі, паркет тощо. А звідси нові робочі місця і додана вартість. Ось цей напрям ми підтримуємо.

Раніше для потреб області ми постачали 60—90 тисяч кубометрів дров.  Позаторік і торік обсяги реалізації довели до 180 тисяч. Удвічі збільшили поставки у зв’язку з політикою держави на заміщення природного газу. Тут плідно співпрацюємо із соціальною сферою — школами, медичними закладами, соціальними установами, а також  постачаємо міським котельням.

І зрозуміло, реалізуємо дрова за прийнятною ціною, адже ми державне підприємство. До речі, торік підприємства нашого управління сплатили податків на суму майже 167 мільйонів гривень. Єдиного соціального внеску перерахували понад 36 мільйонів. А з чистого прибутку сплачуємо дивіденди державі — 75%. Тож у нас майже нічого не залишається на вдосконалення технологій, придбання прогресивної техніки тощо. У цьому плані нам дуже складно. Однак виконуємо всі зобов’язання.

Раніше  35—40% обсягів реалізації деревини постачали на експорт, що давало валюту й ми мали змогу вкласти ці кошти в лісове господарство. Нині у зв’язку з тим, що держава 2 роки нас не фінансує, чинний мораторій на експорт деревини, ринок зменшився. Як вихід із ситуації ставимо дровокольні верстати і продаємо вже колоті з малоцінної деревини дрова на внутрішній ринок і за кордон. Населенню ця новація сподобалася.

Майбутнє лісу — у твоїх руках. Фото з сайту 0432.ua

— В області найбільша популяція зубра європейського. Що слід зробити для поширення цього червонокнижного виду в нашій країні?

— Маємо досвід роботи із зубрами. На Вінниччину червонокнижних завезли у 1979 році (4 самки і 2 самці). Завдяки професійним діям лісівників вдалося сформувати стадо з 80—120 особин. На жаль, торік сталася трагедія: зубри загинули на ставу. Як кажуть правоохоронці, це був нещасний випадок. Були побоювання, що стадо розпадається. Але наші працівники зробили можливе й неможливе для його порятунку. І зубри залишилися на звичній території ДП «Хмільницький лісгосп». Торік народилося 10 зубренят.

Щорічно лише з обласного бюджету надають 140—150 тисяч гривень для охорони й догляду за зубрами. Крім того, витрачаємо чималі власні кошти. Це велика праця. Попри складнощі, ми зуміли протягом десятиліть утримувати найчисленніше стадо зубрів у країні. Приблизно з 300 голів в Україні третина — на Вінниччині. Така велика популяція — вагомий результат роботи виробленої лісівниками системи взаємодії біологічних і лісогосподарських заходів. Відловили вже 22 особини для переселення в інші регіони України, де є відповідні угіддя.

— Вінницькі лісівники плідно співпрацюють із громадськістю, мають гарні результати у вихованні в юних поваги до лісу.

— Ми працюємо на розвиток усіх функцій лісу. Найперша екологічна, тому що ліс — природна багатюща лабораторія, яка виробляє кисень і дає змогу людству жити. Поєднуємо цю функцію з економічною та соціальною.

Тому лісівники налаштовані на проведення у громадах просвітницької роботи, через ЗМІ, через акцію «Майбутнє лісу — в твоїх руках», через створення лісівничих еколого-просвітницьких центрів, через учнівські лісництва. Якщо на час незалежності України в області було лише кілька учнівських лісництв, то нині 44. Це прекрасна форма просвітницької роботи, яка дає змогу вносити корективи в ментальність людей. Якщо діти навіть не стануть професійними лісівниками, то, працюючи з лісівниками, навчаться поваги до лісу, до дерева — у своєму дворі, сквері, парку тощо.

За два роки в держлісгоспах області створено 17 лісівничих еколого-просвітницьких центрів. Це цілі виховні комплекси. Там цікаво і дітям, і дорослим. Що глибше дійдемо до кожного жителя області з розумінням важкої, але благородної й потрібної лісівничої справи, то більша користь буде територіальній громаді. Тож наші зелені діброви працюватимуть ефективніше на користь суспільства.

Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Анатолій БОНДАР. Народився 1957 року в селі Губник Гайсинського району Вінницької області. Закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «лісове господарство». Працював на посаді майстра лісу, помічником лісничого, лісничим, директором держлісгоспу. З 1991-го до 2005 року — гендиректор об’єднання «Вінницяліс», начальник обласного управління лісового господарства. У 2005—2006 рр. — перший заступник голови Держкомлісгоспу України, у 2006—2007 рр. — гендиректор Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання. Із серпня 2007-го — начальник Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства.

Заслужений лісівник України. Відмінник лісового господарства України. Доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю «Лісознавство та лісівництво», професор.

Автор понад 60 наукових праць. Розробив теоретичні основи й методи створення і вирощування високопродуктивних штучних дубових насаджень з участю інтродукованих і аборигенних лісових порід в умовах центральної частини України. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.