Не той пропав, хто у біду потрапив, а той, хто віру в себе втратив. Ці слова — тільки не про сумчанку Дарину Безкосту. Вісімнадцятирічна дівчина народилася з тяжкою формою церебрального паралічу і все своє життя протистоїть цій невиліковній недузі, що зробила її тіло неслухняним та не давала можливості розмовляти. Її зв’язок із зовнішнім світом — це вікно у квартирі й телевізор. Але нездоланна обставинами долі світла, духовно багата душа Дарини все-таки знайшла вихід з полону хвороби, відкривши світові свої почуття та думки про навколишню красу через живопис.
Жодних чорних мазків
У юної художниці це вже шоста виставка, але в столиці вона виставляла свої роботи вперше. Виставка відбулася в АртЦентрі Віктора Пінчука за підтримки Прем’єр-міністра України Миколи Азарова та Міністерства культури. Усі картини виконано у світлих тонах, жодних чорних мазків. Саме такою дівчина бачить красу навколишньої природи й прагне донести її до нас: квіти, тварини і море, якого наживо ніколи не бачила, та не втрачає надії поїхати до нього…
Над однією картиною Дарина може трудитися майже півроку: це залежить від складності сюжету, а головне — від морального і фізичного стану. Тепер у її доробку шіст?десят картин. Серед представлених на виставці були портрети найрідніших — братів і мами, яка стала для Дарини всім у житті. Мама Олена як ніхто інший розуміє її потреби та бажання. Від самого народження доньки вона невтомно допомагає їй ствердитися в житті.
— Я накладаю фарбу на великий палець ноги, а другою Дарина притримує папір і починає творити диво, — розповідає мама юної художниці. — Крім картин, вона також почала плести ногами намисто, а це для неї значно складніше, ніж малювати. Деякі вироби з намиста теж представлено на цій виставці.
Потрібні соціальні мистецькі програми
— Це особливий проект як для Дарини, так і для нас, відвідувачів, — зазначив під час презентації виставки міністр культури Леонід Новохатько. — Для цієї, безумовно, талановитої художниці наше визнання й захоплення стануть ще більшим стимулом до нових творчих злетів. Влада і суспільство повинні постійно підтримувати людей з особливими потребами, допомагати відкривати й розвивати їхній талант. Це і робиться через конкурси, виставки та фестивалі для інвалідів. До того ж у місцевих соціальних та реабілітаційних центрах з ними проводять творчу роботу.
Справді, віднедавна в нашій країні часто проводять творчі заходи для людей з інвалідністю, однак роботи, які вони демонструють, переважно на аматорському рівні. І немає жодної соціальної мистецької програми, яка б давала можливість на професіональному рівні опановувати інвалідам той же живопис, ліплення, плетіння з бісеру тощо. Аби творчість була не лише хобі для таких людей, а могла стати професією і заробітком на життя. Це підтверджує і президент Всеукраїнської громадської організації «Народна академія творчості інвалідів» Олена Александрова.
— Давно відомо, що мистецтво — найкраща терапія для людей з проблемами здоров’я, воно допомагає відволікатися від хвороб, — каже вона. — То чому б фахівцям, наприклад професійним художникам, скульпторам не проводити заняття з такими дітьми чи дорослими, під час яких вони б давали поради, рекомендації — приміром, як оформити картину, щоб гарно її представити, показували різні техніки з малювання, ліплення, розвивали й вдосконалювали майстерність… Особливо це було б актуально для інвалідів з першою групою. Адже вони постійно перебувають у чотирьох стінах, їм ні з ким поговорити про свої роботи, поділитися творчими ідеями. Можливо, і про талант Дарини Безкостої так ніхто й не дізнався б, якби не мама, котра, помітивши в доньки бажання і здібності до малювання, привела художника і той провів з дівчиною кілька занять…
— Роботи Дарини говорять, що вона любить барви життя і хоче жити повноцінно, як усі, — зауважує мама Дарини. — Гадаю, змінивши кілька законів у нашій країні, можна полегшити життя таким людям і дати можливість реалізувати себе. Я, до речі, підготувала пропозиції до Міністерства соціальної політики, що стосуються догляду за інвалідами. Наприклад, чому, коли дитині з таким тяжким діагнозом виповнюється 14 років, мені не надають лікарняного? Хіба дитина після 14-ти перестає хворіти чи може себе доглянути? Або після того, як виповниться 18 років дитині, мені не надають додаткової відпустки. А те, що доньку треба повезти до санаторію, здійснити черговий курс лікування — про це ніхто не думає... І в такій ситуації багато мам, котрі працюють і опікуються своїми хворими дітьми. …Напевно, виставка Дарини Безкостої зворушила кожного відвідувача своїми чудовими роботами, що створювались титанічними зусиллями, але наповнені любов’ю та добротою. Вражає і те, що роботи юної художниці допомагають ще нужденнішим, ніж вона сама. Більшу частину коштів за продані картини Дарина віддає онкохворим дітям. Вона немов ангел, який не дає нам впасти у прірву байдужості, бездуховності й нерозуміння найголовніших істин цього буття.
Ми в Google+