Французький фермер, 
радник при Мінагропроді України
Анрі БАРНАБО

Торік наша газета двічі розповідала про здобутки  Франції, де органічне землеробство ведеться на 1 млн га із 27 млн га наявних сільгоспугідь. Сьогодні нагода ще раз звернутися до досвіду цієї країни — в гостях у газети аташе Посольства Франції в Україні, радник при Мінагропроді України Анрі БАРНАБО. Цікаво, що Анрі Карл Антуан Барнабо сам фермер, причому органічний. Разом із дружиною Елізабет виховують шестеро дітей, старший із них теж займається органічним виробництвом.

Дотує держава

— Пане Анрі, за офіційними даними, у сфері органічного сільського господарства у світі працює майже 1,8 млн компаній і ферм, виробництво органічних харчів щороку зростає на 15%. У Європі площа під органічними культурами останнім часом зросла до 9 млн га. У Франції вона збільшилася на 17%. Преса повідомляє, що у вас щомісяця з’являються до 300 нових органічних ферм. Це так?

— Лише торік про наміри перейти на нові стандарти заявили 2700 виробників. Поступово відходити від хімії селяни почали ще 30 років тому, а по-справжньому взялися за нову справу на початку 1990-х, коли з’явилися перші державні дотації. У лідерах — південь країни. Порівняно з центром та північчю там значно ширший вибір сільгоспкультур. У регіоні Гасконі, наприклад, де я живу, площу під органічними овочами, фруктами, зерновими тощо вже довели до 5%. За п’ять останніх років кількість екологічно просунутих фермерів зросла удвічі. На сьогодні органічним виробництвом загалом займаються 3% виробників. На жаль, за цим показником відстаємо від Німеччини та Австрії, найближчим часом плануємо довести його до 6%.

— І тут не обійтися без підтримки держави?

— Безперечно. На перехідний період, який триває протягом п’яти років, держава виділяє на кожен гектар землі дотацію обсягом 200 євро.  У Франції створено спеціальний фонд підтримки органічного землеробства, бюджет його становить майже 3 млрд євро щороку. І це без інвестицій ЄС. Існують ще різні спеціалізовані дотації, наприклад, на придбання біообладнання, практикують регіональні добавки. Дотації — це дуже ефективний стимул, по суті, головний чинник, що сприяє поширенню чистого виробництва. Це гарантія, що держава не залишить фермера наодинці зі своїми проблемами.

Також приділяють особливу увагу навчанню тих, хто забажав перейти на екологічні рейки. При Сільськогосподарських палатах організовані спеціальні консультаційні пункти, які сприяють перепідготовці фермерів у перехідний період. Кожен зобов’язаний пройти стажування — протягом року відбуваються теоретичні заняття плюс практичні у кращих господарствах. Проходять вони раз на місяць за розкладом, складеним заздалегідь. Без стажування про державні дотації можеш і не мріяти.

Анрі Барнабо на власному полі. Фото з архіву Анрі БАРНАБО

Слово фермера вирішальне

— Яка роль навчальних закладів у підготовці фахівців?

— Зішлюся на приклад свого регіону, що типовий для всіх інших у країні. У Гасконі є аграрний коледж, при якому діє регіональний центр експериментального органічного виробництва. Створений він науковою радою коледжу спільно з фермерами. Центр має власне фермерське господарство — 60 га землі та 30 молочних корів. Там сучасні техніка та устаткування, проводяться різні експерименти, широко впроваджуються досягнення науки та передового досвіду. Зазвичай на його базі й проходять стажування фермери і навчаються студенти. Після закінчення коледжу випускники отримують диплом, який дає право керувати фермою, та сертифікат про більш вузьку спеціалізацію — овочівництво, садівництво, насінництво тощо.

Дедалі більшою популярністю користується фах виробника органічної продукції — такий отримав мій старший син Жан-Шарль. 35 років тому, коли я навчався в аграрному виші, на ознайомлення з органічним напрямком виділяли лише кілька навчальних годин на одному з курсів, а тепер створені факультети, і кожен має свою вузьку спеціалізацію — виробництво чистої продукції, або ж її переробка, заготівля тощо.

Аграрні виші підпорядковані не міністерству освіти, а міністерству аграрної політики, виробництва і рибальства. Є національна рада аграрної освіти. Періодично в університеті, коледжі, ліцеї засідають члени їхніх рад з числа не лише дирекції та викладачів, а й виробників сільгосппродукції. Обговорюють програми, вносять зміни. І вирішальне слово — за виробником. Саме фермер диктує моду. Оскільки потреба в біоспеціалістах зростає, їх  готують майже в кожному навчальному закладі аграрного профілю.

— Чи не падає попит на органічну продукцію?

— Навпаки, яблука із наклейками «біо» чи яйця, відкладені «щасливими» курми, не залежуються у спеціалізованих магазинах, на ринках. Покупець знає: яблуню, на якій вони росли, не обробляли хімікатами; курей не годували шкідливими добавками, не накачували стимуляторами росту і утримували не в клітках, а на волі, просто неба. Звичайно, такі продукти дорожчі на 30—40% від звичайних, але вони здорові, корисні. У 2010 р., наприклад, я продав пшеницю по 400 євро за тонну, тоді як у фермерів, котрі працюють за традиційними технологіями, її купували по 180—190 євро. Нині, до речі, є квоти для органічної продукції — не на обсяг, бо все ще відчувається її дефіцит, а на ціни, щоб вони не стрибали.

— Від українських фермерів, котрі побували у своїх французьких колег, чув захоплення не тільки рівнем аграрних дотацій у вашій країні, а й системою їх нарахування, завдяки якій кошти таки доходять до низів. Вражає… Кажуть, кожен французький фермер, починаючи сівбу, знає, за якими правилами «гратиме» з ним держава не лише цього, а й наступного сезону.

— Так, у Франції фермери застраховані від стрибків цін. Їх встановлюють на Торговій аграрній біржі, систематично публікують у спеціалізованих виданнях, повідомляють через Інтернет. Для збуту продукції діє потужна мережа магазинів «Біокооп», з якою виробники заздалегідь укладають контракти на асортимент, кількість і навіть ціну  продукції, що її постачатимуть. За бажання можна працювати і через приватних дистриб’юторів. У нас дедалі популярнішими стають приватні магазини органічної продукції.  Є прямі продажі через Інтернет — споживач тоді платить за продукт і доставку.

Фермери створюють власні переробні підприємства або ж реалізовують органічну продукцію у кооперативі з іншими. У великих містах, таких, як Тулуза, тричі на тиждень працюють так звані закриті ринки — виключно для «органіки», яку рано-вранці доставляють фермери.

Україна має органічне майбутнє

— Ви вже другий рік у нашій країні, а на кого залишили власне господарство?

— На брата й сестру — на нас трьох свого часу батьки переписали свою ферму, і ми обробляємо загалом 280 га землі. Допомагають їм старший син і сусіди. Коли повернуся додому, знову візьмуся за звичну справу, а також викладання.

— І насамкінець: що можете сказати про органічний рух в Україні, про вашу роботу тут?

— Як аташе з аграрних питань при Посольстві Франції та радник Мінагропроду України прагну всіма доступними способами допомагати розвитку вашого біосектору. Разом зі співробітниками Швейцарського дослідного інституту органічного сільського господарства FIBL плідно працюємо з Асоціацією виробників органічної продукції БіоЛан Україна та Федерацією органічного руху України. Головне для нас сьогодні — сприяти просуванню закону про органічне виробництво, який дуже потрібний Україні. У вас малий ринок здорової продукції. Потрібна держпідтримка фермерів, дотації для стимулювання стрімкого зростання органічного сектору. Це підтверджує зокрема французький і швейцарський досвід.

Потенціал України величезний, вона має органічне майбутнє. Уже тепер є  певні здобутки, які слід пропагувати, поширювати. До речі, у високій якості органічних овочів, фруктів, молока, яєць, м’ясних виробів з Вінниччини, Житомирщини переконалися сім’ї працівників нашого посольства, які щоп’ятниці нам привозять за попередньою домовленістю та передоплатою фермери.

Марія ЗАВОРОТНА,
Микола ПУГОВИЦЯ
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Анрі Карл Антуан БАРНАБО. Народився 20.10.1958 р. У 1981 р. закінчив Вищу школу сільського господарства в Тулузі, за освітою — інженер. Дев’ять років працював у громадській організації сільгоспвиробництва Вілель на посаді керівника техніко-економічного відділу. З 1992 р. зайнявся виробництвом органічної продукції. Експерт із питань сільського господарства, член національної ради сільськогосподарської освіти.

ДО РЕЧІ

Крапля в морі     

СВІТ І МИ. Україна досі живе без закону про органічне виробництво, хоча цей напрямок зародився ще коли держава здобула свою незалежність. Оскільки «головного документа», який би визначав, що таке органічне виробництво, хто такі виробники органічної продукції, механізми діяльності галузі, юридичний захист і контроль відповідності продукції немає, то, на думку фермерів, логічно, що немає й самих виробників. І все ж, за даними Федерації органічного руху України, на кінець минулого року ринок споживання таких продуктів у країні зріс у грошовому вимірі до 5 млн євро. Порівняно зі світовим аналогічним показником (понад 60 млрд євро) – це крапля в морі. Незмінними залишаються й площі під органічне сільське господарство – 270 тис га. Хоча, коли порівнювати за останні шість років цю цифру, то вона в загальному світовому рейтингу зменшилася: Україна з 18-го перемістилася на 21-е місце за площею сертифікованих сільгоспугідь.

Для ефективного розвитку галузі, вважають аграрії,  слід передбачити фінансову підтримку сертифікованих виробників та переробників.

— У Європі, — розповів голова правління Федерації органічного руху України Євген Милованов, — фермери залежно від спеціалізації сільгоспугідь отримують з бюджету від 30 до 1000 євро на 1 гектар. У сусідній Молдові ця цифра становить 23-50 євро. П’ятдесят євро – це той мінімум, з якого варто починати таку підтримку в Україні. Минулого року колишній міністр сільського господарства Німеччини Рената Кунаст виступила з ініціативою щодо надання фінансової підтримки в ЄС винятково господарствам, які особливу увагу приділяють екологізації агровиробництва, аби не складалася ситуація, коли однією рукою калічать землю і людей, а другою – лікують. Можливо, в Україні теж варто прислухатися до цієї думки, зробивши органічне виробництво пріоритетним напрямком розвитку агропромислового комплексу на найближчі роки.