Це відбувається попри те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб працює у посиленому режимі, як кажуть, на знос. Адже визнають один за одним неплатоспроможність низки банків, і своїх грошей очікують кредитори та вкладники.

Приміром, за інформацією фонду, у період з 16 по 20 травня цього року було продано активів 12 банків, що ліквідують, на загальну суму 8,1 мільйона гривень, з яких на об’єкти нерухомості припало 7,8 мільйона. Для робочого тижня така сума реалізації, можливо, й невелика.

«УК» спробував розібратися, чому повільно триває процес продажу майна таких банків. Можливо, є якісь штучні перешкоди? Чи, може, в наш скрутний час бракує охочих викупити активи таких банків?

Реалізують активи банків, що ліквідують, відповідно до норм Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 05 липня 2012 № 2.

Той, хто має нелегальні прибутки, купувати майно банків, що ліквідують, не буде, адже треба показувати джерела походження грошей. Фото з сайту 7razvodov.com

Положення є і воно чинне

Законом встановлено, що активи таких банків можуть бути реалізовані на відкритих торгах (аукціонах), а також шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. При цьому продаж може відбуватися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Способи, порядок, склад та умови реалізації такого майна затверджують відповідним рішенням виконавчої дирекції фонду. Важлива деталь — вибір способів продажу майна здійснюється з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною у найкоротший термін.

Нагадаємо, що саме на задоволення вимог вкладників та значної кількості кредиторів банків, яким будь-яка фінустанова, яку ліквідують, заборгувала 200 тисяч гривень і більше, фонд «знаходить» саме шляхом розпродажу її майна.

На офіційний запит видання відповіла прес-служба ФГВФО: «На сьогодні реалізація активів (майна) банків, що ліквідують, здійснюється на засадах відкритості, прозорості та конкуренції. З метою підвищення її ефективності та створення зручніших умов для потенційних покупців під час проведення процедур фонд розробив Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідують. Його затверджено рішенням виконавчої дирекції фонду від 24 березня 2016 року № 388, зареєстровано Мін’юстом та опубліковано в Офіційному віснику України».

Таким чином, як зауважують у ФГВФО, вся інформація вже відкрита. Однак установі заважають повноцінно працювати інші «але». Приміром, стандарти оцінок так званих СОД (стандарти оціночної діяльності), які регулює Фонд державного майна, — їх поки що не деталізовано й не уніфіковано. Те саме можна сказати й про стандарти діяльності організаторів торгів (аукціонів), де відбувається продаж майна «нещасних» банків.

Саме це, за інформацією прес-служби ФГВФО, спричиняє численні скарги та суттєво обмежує коло потенційних покупців. Для успішного вирішення цього болючого питання ФГВФО звернувся до учасників ринку, аби ті допомогли йому з’ясувати різні критерії. Аби запрацювали всі ці чинники й усе відбувалося як, приміром, у розвинених і не дуже європейських країнах, ще чимало потрібно зробити.

Те, що відлякує

Один із великих учасників ринку натякнув «УК», що 23 травня ці питання за участі Нацбанку України мали вирішити.

Директор Асоціації «Еле- ктронні та біржові майданчики» Олег Падалка впевнений, що досі діють ті самі непрозорі процедури продажу такого майна: «Є тисячі скарг на непрозорість проведення реалізації активів банків. Ми навіть це можемо чудово відстежити через інтернет. Потрібно проводити не лише акредитацію учасників торгів, а й якісний та прозорий їхній відбір. Щодо положення ФГВФО № 388 від 24 березня 2016 року, то зазначу: в ньому є певні критерії, але, приміром, один із його пунктів регламентує, що фонд має право встановити додатковий критерій. Яким він буде — невідомо. На жаль, ми маємо ризики для прояву несправедливості», — вважає він.

За його словами (вони суперечать думці керівників ФГВФО), учасники ринку неодноразово зверталися до установи з проханням включити їхніх представників до робочих груп з питань реалізації активів, однак їх не почули.

Проте, за словами голови ради Асоціації українських банків, голови Науково-експертної колегії Громадської ради при Нацбанку України Станіслава Аржевітіна, відлякує потенційних учасників торгів (аукціонів) майна банків й інший чинник: «Всі вони мають вказувати джерела походження своїх коштів, з якими йтимуть на аукціони. А в нашій країні ми знаємо, що чимало фізичних або юридичних осіб через відомі причини цього зробити не можуть. У принципі фонд працює в міру своїх сил — 80 мільярдів гривень пішло на погашення боргів за депозитами. Роботи у нього дуже багато. Так навіть у набагато спокійніші часи я продавав банк АЖІО, і це тривало майже два роки. Натомість таку довготривалу процедуру збуту активів банків, що ліквідують, можна цілком пояснити — робота ця кропітка, банків нині виводять з ринку чимало», — доводить він.

Хто ж купує нерухоме та рухоме майно банків, які ліквідують?

У прес-службі ФГВФО зазначають, що такі активи мають попит як поміж бізнесменів, так і серед звичайних фізичних осіб. «Попитом серед покупців користуються основні засоби, зокрема транспортні, будівлі, житлові та нежитлові приміщення, земельні ділянки, право вимоги за кредитами тощо. Серед товарів, які реалізують шляхом безпосереднього продажу, насамперед купують офісну, комп’ютерну та побутову техніку, а також меблі.

Один із важливих напрямів роботи фонду — реалізація прав вимог за кредитами, які викуповують фінансові установи, що мають відповідну ліцензію. Попит на ці активи формують фінансові установи, які на підставі аналізу інформації про конкретні кредитні справи приймають рішення щодо їх придбання», — йдеться  у відповіді прес-служби  фонду.

А ось у пана Аржевітіна на це своя відповідь, з великим «нашаруванням» гумору і в стилі його попередньої думки. Він вважає, що «нормальні», тобто чесні покупці, які ведуть легальний бізнес, або такі самі фізичні особи просто не мають грошей, аби купити будь-що на таких аукціонах чи під час безпосереднього продажу. «А не «цілком нормальні», тобто ті, хто має чималі гроші, світити їх на аукціонах, звісно, не матимуть бажання», — додає він.

Кількість кримінальних проваджень дивує

Наостанок слід додати, що ФГВФО дуже добре справляється з передачею інформації щодо ознак криміналу на керівників, власників і менеджменту банків до органів правопорядку. Так, станом на 1 травня 2016 року загальна сума претензій у межах 2851 заяви, які подав фонд, становила 219 мільярдів гривень. Із них 359 заяв (на суму 164,8 мільярда гривень), в яких фігурантами є саме власники й керівники фінустанов. Щодо останніх, то на той час було розпочато 273 кримінальних провадження. Отже, роботу справді було проведено чималу, і суми просто вражають.

Інша справа, що майже всі ці провадження не обростають судовими справами, зрештою — вироками нашої Феміди. Проте всі сподівання, що картина докорінно зміниться на краще, є. «УК» вже писав, що у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб створено спеціальний підрозділ — департамент розслідувань протиправних діянь та протидії корупції. Тоді до роботи, скерованої на викриття різних злочинів вищого менеджменту банків, ФГВФО залучив дві великі іноземні юридичні компанії, щоб вони проводили незалежні аудити у банках. Це і стало підставою для масового відкриття нових кримінальних проваджень.