Осінь уже на порозі, а разом з нею і початок нового навчального року. Однак питання щодо економії енергоносіїв у навчальних закладах у період опалювального сезону залишається відкритим. Приміром, столична влада розробляє систему оптимізації навчальних закладів у осінньо-зимовий період. Пропонують два варіанти розв’язання проблеми. Перший — введення двох семестрів без осінніх та весняних канікул із подовженням зимових до півтора місяця, з 15 грудня до 1 лютого. Радник Київського міського голови з гуманітарних питань Ганна Старостенко повідомила, що перехід на двосеместрову форму навчання дасть місту змогу зекономити 7 мільйонів гривень.

Другий варіант — збільшити осінні канікули до двох тижнів, зимові — до одного місяця та подовжити навчальний рік до 15 червня. Був ще один варіант — шестиденний тиждень, але його відкинули через обурення вчителів і батьків. Хоч міністр освіти і науки Сергій Квіт висловився не проти такого рішення: «Говорять про шестиденний навчальний тиждень для шкіл. Міністерство  таких змін не ініціює, бо для дітей це не дуже добре. Але ми також розуміємо, що можуть бути різні ситуації з енергоносіями на місцях. І тому, якщо ситуація вимагатиме, рішення прийматимуть місцеві органи влади».

Тож остаточне рішення щодо графіка навчання в загальноосвітніх навчальних закладах ухвалять після широкого обговорення з батьківською та педагогічною громадськістю на початку навчального року. Хоч громадськість уже досить жваво почала висловлювати думки про це питання. Нині можна стверджувати, що батькам не подобається жоден із варіантів з багатьох причин.

Подовження осінніх канікул ще якось можна пережити та прилаштуватися, а ось із зимовими зовсім біда. По-перше, куди подіти дитину на півтора місяця зими? Це не тепле літо, коли можна прилаштувати дітлахів у табори на оздоровлення, відправити до бабусь-дідусів до села або вивезти їх на дачу. Під час зимових канікул, які припадають на більшість новорічних та різдвяних свят, батьки переважно мають вихідні або беруть невеличку зимову відпустку. На півтора місяця канікул ніяких відпусток не вистачить — це вже зрозуміло.

По-друге, особливого тепла у квартирах цієї зими нам не обіцяють, отже діти сидітимуть в ледве теплих кімнатах. У школах вони хоча б рухалися, а вдома по квартирі не дуже побігаєш. Повноцінну зайнятість забезпечити дітям вдома батькам буде дуже важко, тому що хтось ще має працювати. Отже, висновки невтішні: діти без нагляду, без розваг, біля обігрівачів та з «друзями» комп’ютерами-телевізорами.

По-третє, як діти повертатимуться до звичного режиму взимку після таких довгих канікул? Коли сонечко сходить пізно й так важко раненько прокидатися, збиратися, включатися у навчальний процес, а після такої перерви дітлахи почнуть хворіти удвічі більше, успішність у навчанні знизиться. Тим більше, якщо на місяць–півтора опалення у школах вимкнуть повністю або частково — тоді класи будуть холодними ще тиждень, а то й два після канікул. Імовірно, канікули закінчаться карантином…

По-четверте, істотно постраждають інтереси учнів старших класів. Продовження навчального року автоматично зсуне випускні іспити, вступні кампанії. Фактично у випускників літа майже не буде.

Залишити дітей без осінніх та весняних канікул на користь зимових — теж погано. Це занадто велике навантаження як для дітей, так і для вчителів. Ви ніколи не бачили очі вчителя в останній день перед канікулами? Я бачила, вони ж такі самі люди, як і всі решта. Я вже не кажу, що осінньо-весняний період завжди дуже «хворобливий». Сезонні застуди поки що ніхто не відміняв, а якщо відібрати у дітей чесно зароблені вихідні, то ситуацію це тільки погіршить.

Колись давно, за радянських часів, ми вчилися саме шість днів на тиждень. Хоча по суботах приходила ледве половина класу, та й в розклад ставили не більше чотирьох предметів, офіційно — ми вчилися. Якщо все-таки додати ще один день у навчальний тиждень зараз, то загалом за навчальний рік додасться ще один місяць, яким можна буде подовжити канікули. Але у сучасних школярів програма навчання набагато обсяговіша й складніша, ніж була 20 років тому. Отже, знову додаткове навантаження на дитину, а від цього — зниження працездатності, загроза збільшення сезонних хвороб тощо.

І так зле, й так погано. А ще ж лишаються школи у зонах АТО. Там взагалі не зрозуміло, як діти вчитимуться. До того ж якщо школа почала працювати з вересня, то нема ніякої гарантії, що за місяць чи два її не доведеться тимчасово закрити з об’єктивних причин.

Якогось універсального рішення тут немає, і сподіваємося, що зараз не намудрують органи влади — адже будуть незадоволені батьки, і вчителі, і діти.

Є ще один момент, суто психологічний. За останні місяці істотно змінилися і Україна, і українці. Відповідно це позначилося й на наших дітях. А для дитини, незалежно від віку та статі, незалежно від політичної та інформаційної обізнаності батьків, кожна зміна звичного способу життя — це стрес. Тому, плануючи зміни у навчальному році заради економії, потрібно пам’ятати, що ми будемо економити в першу чергу на психологічному здоров’ї наших дітей. Я не закликаю до того, щоб не шукати виходу з проблеми, але пошук має бути розумним.