Брехливе слово — також зброя. Щоправда, найчастіше воно б’є якраз по тих, хто нерозумно використовує неправду. Яскравий і дуже гучний приклад такого бумеранга нині можна часто спостерігати на окупованих рашистами ще 2014 року територіях Донбасу. Хижа ворожа пропаганда, котрій охоче підспівували ще добровільні тамтешні помічники-підбріхувачі, аж дев’ять років поширювала токсичні нісенітниці про постійні обстріли з боку ЗСУ чи НАТО українських міст і сіл за лінією зіткнення. І як кажуть, накликали на себе це лихо.

На початковій стадії контрнаступальних операцій Сил оборони України «бавовна» справді стала частим гостем у Донецьку, Макіївці та інших містах, де зосереджено великі військові бази окупантів. Місцеві люди вже непогано вивчили характер вибухів і нітрохи не сумніваються: якщо снаряди свистять і б’ють по житлових кварталах, це знову рашисти тримають їх у тонусі і налаштовують проти «укрофашистів». А коли «бавовна» з’являється на місці складів боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів чи скупчення техніки, то ЗСУ послідовно знищують ворожі ресурси і розчищають собі дорогу перед контрнаступом.

«Лихо пройшло поряд і мимо нас»

Навіть вороги, дуже лютуючи, змушені підтверджувати точність потужних артилерійських чи ракетних ударів по їхніх стратегічних об’єктах. І тому жалюгідним посміховиськом став недавно наляканий лідер ОРДО пушилін, який відгукнувся на знищення складу боєприпасів у Макіївці.

«Після запеклих ударів по житлових кварталах і лікарняному комплексу Червоногвардійського району міста вибухову хвилю відчули більшість жителів Макіївки і Донецька», — пробелькотів він. А оскільки брехун із відповідною школою та досвідом сумнозвісного ммм не зміг сказати, звідки у начебто житлових будинках та поліклініці взялися боєприпаси для ракетних систем залпового вогню, котрі здетонували і довго вибухали та розліталися, то цю версію спростували самі ж місцеві люди.

«Те, що вибухнув склад боєкомплекту, було зрозуміло відразу. Бо навіть нашу багатоповерхівку добряче струснуло. Ми дуже чітко почули гучний звук, а потім побачили яскраву заграву та високий стовп диму над Макіївкою. Трохи згодом у соціальних мережах з’явилися фото потерпілих будинків та медичного закладу, та було очевидно, що вибух був не там, а десь поряд в іншому місці. Бо хіба могло б щось так вибухати та горіти у житловому кварталі? І звідкіля взялися снаряди, які летіли у різні боки, а де вони падали, то теж спалахував вогонь», — згадує про події «бавовняного» вечора 4 липня житель сусіднього з Макіївкою Калінінського району Донецька.

«З окупаційної адміністрації швидко почали поширювати повідомлення про прицільний удар українців саме по нас, мирних людях. Однак про влучення у житло та загиблих ніде не було й слова, а далі вже з’явилась інформація про поранених від пожеж чи осколків. Коли ми зрозуміли, що лихо пройшло зовсім поряд, але мимо нас, ми ще знайшли в собі сили гірко пожартувати із запевнень окупаційної влади: мовляв, нам дуже пощастило, бо ЗСУ промазали по нас, а влучили у військовий склад. А про його існування, звичайно, знали й раніше», — розповідає жителька Макіївки.

За словами мирних людей, вони себе такими відчували тільки частково. Бо наявність поблизу величезного арсеналу нікому не додавала оптимізму. Побоювань істотно побільшало після тривожних тенденцій, котрі вперто замовчували чи намагалися спростовувати окупанти. Адже після початку контрнаступальних операцій Сили оборони України періодично влучно били по військових базах і складах, успішно знищуючи зібрані там ворожі ресурси. І того вечора цю спроможність українських артилеристів знову відчули на собі вороги та цивільне населення в Макіївці та Донецьку.

Важливі цілі, крім цивільних об’єктів

На словах захищаючи жителів Донбасу, рашисти насправді на них начхали. І, як публічно підтверджував навіть кремлівський геополітик, цинічно ховалися за їхніми спинами. Ще у 2014 році «визволителі» свідомо ставили гармати, танки чи РСЗВ «град», з яких лупили в бік лінії зіткнення, просто у дворах житлових будинків чи шкіл. А ось у Макіївці для розташування в ме жах міста великого арсеналу зброї обрали недобудований житловий комплекс «Моноліт».

Зводити багатоповерхові будинки планували для тамтешніх металургів, однак через брак коштів ще з 1990-х комплекс перетворився на безнадійний довгобуд. А далі похмурі залізобетонні конструкції та внутрішній дворик уподобали рашистські зайди-«захисники». І знов-таки притулили склад ракет для РСЗВ та інших боєприпасів небезпечно близько до місцевих людей: на відстані 400—500 метрів там стоять житлові багатоповерхівки, кілька шкіл, поліклініка.

Безперечно, українські бійці, проводячи ретельну аеророзвідку, вивчали не тільки безпосередньо арсенал, а й найближчі об’єкти міської інфраструктури. І тому тепер навіть ті жителі Макіївки, які не палають любов’ю до України, у приватних розмовах зізнаються, що якби ЗСУ вдарили по складу вдень, коли працюють поліклініка, магазини, дитсадки тощо, то великих втрат серед цивільних людей було б не уникнули. Певна річ, ризик для них залишався і в темну пору, коли почав вибухати ракетний боєкомплект. Однак тут вже питання до відвертих ворогів, які запевняють, що навезли сюди зброї для «захисту» міста. І до самих людей, котрі ще 2014 року, звертаючись до серійного кремлівського вбивці, аж завивали на площах мирних і цілком безпечних тоді для них міст Донецька чи Макіївки: «Ввідівойска!»

Досі достеменно відомо, що «бавовна», знищивши склад ракет для РСЗВ, не завдала істотних пошкоджень житловим та іншим будинкам: від вибухової хвилі здебільшого потерпіли віконні блоки, двері, фасади тощо. Окупаційна влада спершу оперативно повідомила про поранених і загиблих цивільних, однак з анонсом «кількість уточнюється».

А доки окупанти ще не оговталися від знищення арсеналу, як у Червоногвардійському районі Макіївки спалахнула нафтобаза. А зазвичай невиліковно брехливі орки вже не стали називати причиною вибухів і пожежі недбале використання сірників та цигарок, а підтвердили влучання у цей об’єкт двох українських ракет.

Загалом ці липневі дні й ночі стали досить врожайними на «бавовну» на тимчасово окупованій території Донеччини. Бо доки рашисти приборкували вогонь на нафтобазі в Макіївці, Сили оборони відзначилися ще й точним влучанням у приміщення міської адміністрації Волновахи, де кублилися представники окупаційної адміністрації. А в Ясинуватій стовпи диму після обстрілу здійнялися біля залізниці, де загарбники скупчили певні стратегічні вантажі. 

Так, було б дивно, аби нажахані та пригнічені нині вороги, втрачаючи в тилу від влучних пострілів українських далекобійників великі склади боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів, не заскиглили ще голосніше про начебто «геноцид» мирного населення і звірства «нацистів». Утім, на відміну від кремлівських зайд, які вже перетворили частину Донбасу на випалену землю, наші бійці обирають своїми головними цілями склади, нафтобази, логістичні центри, місця дислокації ворожих бійців та військової техніки.

«Будь-які повідомлення, що ЗСУ воюють проти цивільних українських громадян, — це провокація. Головна мета російських окупантів — налаштували місцеве населення проти українських воїнів», — підтверджує військовий експерт Центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова Олексій Мельник.

Перша фаза контрнаступальних операцій триває. Надто в глибокому тилу рашистів.