Упродовж десятиліть історичним пам’яткам України випадає доля пасинків. Знищення на догоду комуністичній ідеології культових споруд, руйнація дворянських садиб — шедеврів архітектури минулих століть, витравлення із пам’яті українців автентичних перлин народного мистецтва… Епоха радянщини була злою мачухою української історичної спадщини.

Лише в роки незалежності держава повернулась обличчям до джерел національної культури, багатства душі наших предків. Але економічні, соціальні негаразди та нерідко прагнення сучасних можновладних нуворишів до збагачення за будь-яку ціну постійно ставали перепонами на шляху збереження та відтворення історико-культурної спадщини.

Досить бути у ролі пасинків

Як стверджує статистика, ця безцінна скарбниця налічує 130 000 об’єктів культурної спадщини, які перебувають на державному обліку, з них 9562 пам’ятки, внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. У їх числі близько 65 350 (52%) об’єктів археології, 44 496 (35%) — історії, 1944 — монументального мистецтва (2%), 13 518 — архітектури та містобудування, 327 — садово-паркового мистецтва; 219 ландшафтних об’єктів та 92 об’єкти науки і техніки.

Проте, на жаль, багато з них через об’єктивні та суб’єктивні причини перебувають у неналежному, а іноді й занедбаному стані. І у вервечці проблем зі збереженням нашої історичної спадщини не останнє місце займають недостатність обсягів державного фінансування пам’яткоохоронної галузі, нерозвиненість державно-приватного партнерства у сфері охорони культурних об’єктів, низький рівень залучення органами державної влади та місцевого самоврядування громадських інституцій, які опікуються цими питаннями та охороною здобутків минулого.

Непросту і без того ситуацію останніми роками ускладнюють війна на Донбасі та світова економічна криза. Однак попри численні виклики, держава намагається розрубати гордіїв вузол і відшукати резерви для збереження історико-культурного потенціалу українського народу. Міністерство культури України розробило і впроваджує Концепцію державної політики реформування галузі охорони нерухомої культурної спадщини. І на місцях активісти, фахівці, влада шукають шляхи розв’язання проблем збереження історичного капіталу.

Штаби військових поселень у Чугуєві, як і музей-садиба відомого на весь світ художника Іллі Рєпіна, стануть привабливим туристським об’єктом Харківщини. Фото з сайту find-way.com.ua

Громади беруть відповідальність на себе

У Харківській області, в якій 10% пам’яток внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, нагальної допомоги потребують штаби військових поселень у місті Чугуєві. Як розповідає директор Художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна Світлана Бучаста, Чугуїв на початку ХІХ століття був центром українського військового поселення.

«Це був експеримент. Місто переплановано, зведено будинки у стилі класицизму, і вони за традицією перебувають нині у підпорядкуванні Міністерства оборони. Але, на жаль, військові їх не використовують. А ці будівлі дуже цікаві не тільки як пам’ятки архітектури, а й як пам’ятки історії. Схожих зразків будівель військових поселень в Україні дуже мало. І Чугуїв — комплексна пам’ятка тієї епохи. Нині ті будівлі напівзруйновані, їх багато років не ремонтували і не охороняють», — розповідає Світлана Бучаста.

Центральний корпус штабів на правах оренди займає комунальний заклад Харківської обласної ради «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна». В ньому розмістили художню галерею, в експозиції якої представлено твори живописців, графіків, скульпторів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва, які з 1966-го до 1991 року стали лауреатами Державної премії РСФСР ім. І.Ю. Рєпіна. Аналогів цієї колекції радянського мистецтва немає в Україні, що само по собі дуже цікаво.

Реконструкцію будівлі та її пристосування під художню галерею проводили з 2001 року. Відтоді й досі не закінчено ремонту першого комплексу, до якого було внесено три поверхи. Тоді коштів не вистачило, і відремонтували тільки один поверх, хоч усі системи було спроєктовано на три поверхи.

«У нас дуже багато проблем: від температурно-вологісного режиму і до режиму використання недобудованих поверхів», — скрушно зазначає директор музею.

З огляду на весь цей комплекс взаємопов’язаних проблем депутати Харківської облради ініціювали передачу приміщень штабів військових поселень у Чугуєві з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області. Ця ініціатива зумовлена, за словами першого заступника голови Харківської обласної ради Віктора Коваленка, негативною і вкрай загрозливою ситуацією для функціонування музею й збереження споруди будівлі військового училища — пам’ятки архітектури. Передача цих об’єктів в обласну власність розкриє широкі можливості для залучення на реставрацію коштів обласного бюджету, фінансування фондів та інвестицій.

«Головний чинник, який заважає продовженню реконструкції будівлі за рахунок обласного бюджету, залучених коштів чи міжнародної фінансової допомоги, — державна форма власності», — зазначив Віктор Коваленко.

Такої самої думки дотримується і Світлана Бучаста.

«Ми вже кілька разів намагалися зробити грантові заявки, щоб отримати гроші з інших фондів, а не з держбюджету. Це могла б бути певна технічна допомога або грантові кошти. Але, на жаль, усі грантодавці, які дають кошти на реставрацію пам’яток, дуже прискіпливо ставляться до того, чия це власність. Бо ні в кого немає бажання дати кошти для музею, а через три роки дізнатися, що та відреставрована будівля вже не музейна, а належить комусь іншому. Доки її не ремонтували, вона нікому не потрібна, а щойно доведуть до ладу, знайдуться ті, кому вона знадобиться», — розмірковує директорка музею.

Один із виставкових залів Художньої галереї, в якій можна ознайомитися не тільки з творами радянської епохи, але і з сучасним мистецтвом. У виставковому залі щомісяця відкривають виставки сучасних художників, проходять творчі зустрічі, майстер-класи. Фото з сайту museums.kh.ua

Місце відпочинку і пізнання нового

За задумом ініціаторів проєкту, на базі штабів військових поселень після передачі їх у спільну власність громади регіону буде створено музейно-туристський комплекс, що зробить туристичний магніт Харківщини ще привабливішим.

«Це цілком нова концепція музею європейського типу. Цей музейний простір стане місцем розваг, відпочинку, інтелектуального збагачення та спілкування, — ділиться планами Світлана Бучаста. — Ми багато працюємо з музейниками, архітекторами, проєктувальниками з цього питання. Ця будівля дає змогу зробити не просто класичний музей, а комплексне місце відпочинку. Тобто музей по-європейськи: людина може перебувати тут протягом цілого дня, їй пропонують різні види дозвілля, розраховані на різний вік відвідувачів, є пункти харчування. Музей повинен давати людині відчуття третього місця, як кажуть у Європі. Адже є місце, де ти працюєш, є те, де живеш, і є третє місце, де спілкуєшся, відпочиваєш і пізнаєш щось нове. І ця будівля за територією, характеристиками ідеальна для створення такого простору. І все це розташовано всього за пів години їзди від великого міста Харкова. Тому в неї є перспективи розвитку».

Усі ці заходи дадуть змогу привернути увагу інвесторів та зберегти пам’ятку архітектури національного значення.

Значно ширші можливості відкриються перед художнім музеєм, у галереї якого виставлено лише 40% експозицій, які демонстрували до переміщення галереї у відремонтоване приміщення. До будівель штабів військових поселень можна буде перемістити й експозицію місцевого краєзнавчого музею, створити мультикультурний центр, що, безперечно, сприятиме зацікавленості інвесторів і за програмою розвитку європейських надавачів технічної допомоги.

Світлана Бучаста переконана, що чугуївський музейно-туристичний комплекс у перспективі працюватиме в інтересах усієї країни. Уже нині чугуївці мають запевнення і народних художників України, і організацій та фірм у допомозі щодо збереження та розвитку історико-культурної спадщини, зокрема пам’яток архітектури, якими є будівлі штабів військових поселень. Тут сподіваються і на участь у проєкті «Велике будівництво в культурі», який стане часткою загальнонаціональної програми «Велике будівництво».

ПРЯМА МОВА

«Відродження архітектурної перлини Чугуєва дуже важливе не лише для міста»

Галина МІНАЄВА,
Чугуївський міський голова:

— Цілком підтримую кроки, спрямовані на передачу у власність територіальних громад об’єктів, що перебувають у власності держави, яких вона не використовує за призначенням, бо це додаткова можливість для розвитку наших територій. Особливо це питання актуальне для нашого міста, адже Чугуїв — це батьківщина видатного Рєпіна.

Наша громада має стратегію розвитку міста як одного з туристичних центрів Слобожанщини, яку розробили наші фахівці. У Чугуєві, а саме в будівлі штабів військових поселень, найповніша і найцінніша в нашій країні колекція творів лауреатів премії ім. І. Рєпіна, і передача споруди у спільну власність громад області надає додаткові можливості залучати грантові кошти.

Упевнена, що відродження архітектурної перлини Чугуєва дуже важливе не лише для міста: це потужний туристичний магніт для всієї Харківської області і навіть України.

Для нас дуже важливо, щоб найближчим часом було вирішено питання відновлення об’єктів, які мають архітектурну й історичну цінність, але належать Міністерству оборони. Ідеться про будівлі шпиталю, школи кантоністів, канцелярської крамниці Зуєвої, житлових офіцерських будинків та інших складових архітектурного ансамблю, що склався в Чугуєві в першій половині XIX сторіччя. Ці будівлі у самому серці міста повільно руйнуються. А час невблаганно спливає, позбавляючи нас останніх шансів зберегти архітектурне обличчя міста, що формувалося сторіччями.