Світові ціни на продовольче зерно зростають, тож його експорт начебто може бути вигідним — якщо не втрутяться додаткові чинники і загалом буде що експортувати. Бо зниження врожаю порівняно з торішнім очевидне для всіх фахівців. Але річ не лише у цьому.
Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль зауважує: зниження врожаю торкнеться тільки групи ранніх зернових, найперше колосових — пшениці, жита, ячменю. Пізніші культури, зокрема кукурудза, мають показати гарні результати. Але головною проблемою цього року буде не кількість, а якість зібраного.
Дощ — і добре, і погано
Нагадаємо, який прикрий сюрприз піднесла погода аграріям цього року: навесні, коли молоді посіви конче потребували вологи, їх нещадно пекло сонце, а коли настала жнивна пора, — почало так само нещадно заливати. Негативні наслідки не змусили чекати: у деяких областях зерно почало проростати в колосі, а що не проросло — подекуди зогнило. Не кажучи вже про те, що не кожен комбайн добре збирає вологий хліб. Якщо потужні комбайни провідних світових виробників у великих господарствах із цим справляються, то старенькі комбайни фермерів, кажуть, не дуже. Тому є великі втрати.
Надлишок вологи спричинив ще один прикрий наслідок: різко зросли витрати аграріїв на сушіння зерна, адже закладати його на зберігання мокрим (з вологістю більш як 14%) — зіпсувати і те, що не встигло зіпсуватися на полі. У вологому зерні, зауважує експерт аграрних ринків Українського клубу аграрного бізнесу Петро Лахай, активно розвиваються грибкові мікроорганізми, виділяються мікотоксини. Воно не те що на продовольство — на корм худобі не годиться, хіба що на біогаз.
І доходи аграріїв будуть відповідні. А їм же довелося витратитися на насіння, добрива, пальне для тракторів і комбайнів, ціна яких порівняно з минулим роком зросла, тоді як урожай — ні. Тобто сільгоспвиробники ще можуть отримати дохід на пізніх культурах, але на ранніх колосових вони однозначно у збитку.
Та й щодо пізніх культур прогнози не надто втішні, тут вже наші законотворці постаралися — чомусь аграрії під урожай 2018 року посіяли 1709 тисяч га сої, що на 15% менше, ніж торік. Найбільше скорочення посівних площ відбулося в центральних та північних областях. Чому так?
На думку експертів Українського клубу аграрного бізнесу, основною причиною істотного скорочення посівних площ стали «олійні правки», що скасували повернення ПДВ при експорті культури. І варто зауважити ще на одному: якщо сою замінять на іншу олійну культуру, соняшник, це негативно позначиться на стані ґрунту. Адже соя збагачує його азотом, а соняшник навпаки, забирає, отже доведеться давати більше азотних добрив, а вони дедалі дорожчають.
Жахалки про ціну
Останніми днями у ЗМІ активно повторюють чутки про майбутнє значне подорожчання хліба і борошняних виробів. Називають цифри, які вражають: від 30 до 40%. Це пов’язують зі зростанням цін на світовому ринку.
Так, певне зростання тут таки є. На світові ціни вплинула несприятлива погода в Європі, США, Аргентині, Росії. Зокрема врожай у Росії через аномальну посуху виявився нижчим за торішній уперше за останні п’ять років.
Додамо сюди і зниження якості зерна нового врожаю. Нагадаємо, для випічки хліба годиться лише продовольче зерно. Якщо деякі виробники заради економії додають ще й фуражне, це одразу позначається на якості готового хліба. Так з’являється так званий соціальний хліб, який доцільніше назвати антисоціальним.
Але незалежно від урожаю ціна хліба і так вже зростала з початку року від 70 до 90 копійок на кілограм, зауважує Павло Коваль. Загалом за період із січня по травень цього року ціни на хліб в Україні підвищилися на 18,4% порівняно з аналогічним періодом 2017-го. І торік вони зростали, і позаторік, хоч неврожаю не було. Але 30% і більше — це з галузі фантастики чи політичних спекуляцій. Пояснимо, чому.
Вартість зерна — далеко не єдина і навіть не основна складова ціни хліба. Вона становить менш як третину його вартості, решта — вартість енергоносіїв, на яких працюють пекарські печі, зарплата працівників, комунальні платежі, насамперед вода, бо без неї тіста не замісиш. Сюди додаються витрати на ремонт обладнання, логістичні тощо.
Тобто щоб ціна хліба зросла на 30% і більше, треба, щоб вартість зерна підскочила більш як удвічі. А цього ми, на щастя, не спостерігаємо. Тому дивно, коли апокаліптичні прогнози роблять люди, дотичні до аграрної галузі, — вони ж мали б знати, який стан справ насправді!
Щоправда, ціна зерна мало впливає на ціну готового хліба лише за умови, що істотно не зростають інші складові його ціни, про які ми казали. Тут є певні нюанси. На жаль, ніхто не скаже, що у нас не дорожчають енергоносії й електрика насамперед. І підвищення тарифів на залізничні перевезення мусимо теж додати сюди. Щоправда, хліб залізницею не возять, але ж возять зерно.
Інша річ, що ціна зерна всередині країни не може бути значно нижчою, ніж експортна. Тобто може, але лише тільки якщо держава застосує не ринкові методи регулювання внутрішніх цін або обсягів експорту. Про цей другий варіант вже говорять уголос.
Знов кордони на замок?
Можна почути міркування: мовляв, якби ми менше вивозили зерно, а більше переробляли всередині країни на борошно, то можна було б накопичити більші запаси у разі ситуацій, подібних до нинішніх. Але знову-таки як це зробити? Заборонити вивозити?
Такі голоси лунають. Днями розлетілося повідомлення, що деякі хлібопекарські підприємства України просять уряд ввести квотування експорту продовольчого зерна. Зокрема президент Національної асоціації промислового хлібопекарства Володимир Мисик нібито заявив: якщо не запровадити навіть не квотування, а повну заборону на вивезення продовольчої пшениці, то до листопада її не в Україні не вистачить. Але наскільки можна довіряти словам народного депутата від групи «Відродження», засновника скандально відомого хлібокомбінату «Кулиничі»? Тут власний комерційний інтерес: або домогтися заборони експорту, тоді ціна продовольчої пшениці впаде, можна буде купувати сировину задешево і отримати надприбутки, або заборони не буде, тоді можна буде під цим приводом підняти ціни до небес.
Натякали навіть на якусь таємничу нараду в Міністерстві економіки: там, мовляв, мали обговорювати запровадження квот. Але у самому Мінекономрозвитку про неї нічого не знають, а профільне аграрне міністерство панічних настроїв не поділяє.
Перший заступник міністра аграрної політики Максим Мартинюк на своїй сторінці в Facebook заявив, що Мінагрополітики, отримавши дані з регіонів, покращує свій прогноз урожаю пшениці до 24 мільйонів тонн, з яких 13 мільйонів — продовольча: «За попередніми оцінками, співвідношення продовольчі класи/фураж в урожаї пшениці 2018 року становитиме 55/45».
Введення якихось квот в уряді не підтверджують. Єдине: вже кілька років щороку на початку аграрного сезону (тобто восени) Мінагрополітики укладає з експортерами меморандум, в якому обговорює можливі обсяги експорту зерна. Саме обговорює, а не диктує чи забороняє.
Відмінність цьогорічного меморандуму — обсяги експорту називають не наприкінці жовтня, а вже зараз, і запровадження якихось обмежувальних заходів можливе лише у разі, якщо експорт сягне раніше обумовленого критичного рівня. Цього року, як повідомляє УкрАгроКонсалт, Міністерство аграрної політики пропонує внести в меморандум обсяг експорту продовольчої пшениці 8 мільйонів тонн порівняно з торішніми 10 мільйонами.
Та ця цифра не остаточна, її можуть переглянути в січні 2019 року залежно від наявності запасів продовольчої пшениці для внутрішнього споживання. В Україні є великі перехідні запаси торішнього продовольчого зерна, а споживання хліба, за даними пекарів, знижується.
Ми в Google+