Минуло понад місяць, як Миколаївський суднобудівний завод «Океан» отримав нового власника. На аукціоні, що відбувся в Миколаєві, завод продали лише за 122 мільйони 195 тисяч гривень. Надто дешево, вважали ті, хто співчував. Нічого з цього не вийде, підприємства не відновити, казали скептики.

Високу чи низьку ціну заплачено — покаже час. А на той момент «Океан» потрібно було просто рятувати. Адже ні держава, ні бізнес-структури, які протягом кількох років керували на заводі, не змогли знайти виходу з прірви, до якої потрапив би «Океан».

З історією та майбутнім

Найновіший у місті суднобудівний було введено в дію у 1950-ті роки. Основні види діяльності підприємства — суднобудування і судноремонт. Завод має дві технологічні лінії середньо- і великотоннажних суден. Великотоннажну лінію використовують для будівництва танкерів і контейнеровозів, а на середньотоннажних будували баржі, понтони і буксири. Підприємство оснащено сучасним виробничим обладнанням відомих у всьому світі компаній. За всі роки існування підприємства тут побудовано майже 400 різних суден сумарною водотоннажністю понад 3,6 мільйона тонн.

2000 року підприємство приватизували. Спочатку власником став нідерландський концерн Damen Shipyards Group, згодом норвезька суднобудівна група «Акер Ярдс АСА». Власники змінювалися, й 2016-го все майно компанії «Океан» заарештовано і передано на «відповідальне зберігання» одній із компаній. Фактично завод перестав існувати: замовлень не стало, крім судноремонту, інших робіт не виконували, накопичилися величезні борги із зарплати.

У такому стані підприємство придбала компанія «ТД «Аннона». Після аукціону мало хто повірив заявам директора компанії Ігоря Волошина про відновлення суднобудування і що «ми почнемо будувати великотоннажні кораблі».

Мало вірили й заявам про реалізацію програми «Повернися додому», спрямованої на залучення компетентних фахівців у галузі суднобудування, які через брак роботи виїхали за кордон. «Плануємо підняти заробітну плату звичайному робітникові заводу до однієї-двох тисяч доларів на місяць, — зазначив Ігор Волошин. — Нині основне завдання — сформувати команду успішних менеджерів. Адже бажання єдине: повернути Миколаєву статус міста корабелів».

Попри перешкоди

У цьому бажанні власника підтримують і міська влада, і партнери. Голова наглядової ради ТОВ «Компанія «Український будівельник» Василь Капацина заявив: «Не варто плекати ілюзій. Нині цей майновий комплекс не можна назвати суднобудівним заводом. Протягом останніх десяти років в інфраструктуру підприємства не вкладали жодної копійки. З 2011-го його виробнича діяльність досить умовна. Перспективи складні, проте це останній шанс відновити флагман українського суднобудування».

Спеціаліст не приховує, що, на жаль, за помахом чарівної палички не вдасться найближчим часом будувати повнокомплектні судна. Натомість є перспектива використовувати величезну територію заводу наприклад для ведення портового бізнесу.

Є й певні домовленості з Укроборонпромом про розміщення на «Океані» військових замовлень. Зрештою,  свою нішу завод може зайняти, оскільки нині світова ситуація в суднобудуванні для миколаївського підприємства сприятлива.

Миколаївський міський голова Олександр Сєнкевич зазначив, що всіляко підтримуватиме інвестора у прагненні відродити підприємство та суднобудування загалом.  «Коли в Миколаєві є сірі плями, які не дають коштів до бюджету міста, не створюють робочих місць і щороку необхідно зробити ще більше інвестицій для відновлення, радію, що інвестиції пішли, — зазначив міський голова. — Це означає, що об’єкт не просто придбали, а в нього й вкладають гроші, тож він почне працювати. Мене цікавить, по-перше, створення робочих місць, по-друге, робота та податки в місцевий бюджет. Адже від цього залежить розвиток Миколаєва».

На жаль, у нового власника вистачає недоброзичливців. І не те щоб вони створювали серйозні перепони. Та шкоди від їхньої діяльності чимало. Кілька народних депутатів ініціювали внести до санкційного списку Ігоря Волошина. Звісно, закордонних інвесторів ця ситуація насторожила. Логічними здаються запитання Олександра Сєнкевича, «чому не вносять до санкційного списку людей, які знищували суднобудування багато років. Чому підіграють агресорові тоді, коли ми повинні згуртуватися й разом робити свою справу?» Виникли й судові позови проти нинішнього власника із сумнівними претензіями.

Попри зовнішні перешкоди, на самому підприємстві вже є перші досягнення. За останніми даними, 539 співробітників отримали 50 мільйонів 380 тисяч гривень заборгованої зарплати. Як повідомила ліквідатор Ірина Сербін, процес відкриття рахунків, ідентифікації кредиторів і початок перерахування коштів розпочався 19 грудня. Поступово кількість людей, перед якими завод розраховувався за борги, зростала, триває цей процес і нині. Усього необхідно виплатити заборгованість 1100 працівникам, загальна сума якої становить 92 мільйони гривень.

Ірина Сербін запевняє: «Законні інтереси кредиторів захищено. Перезавантаження «Океану», як і виплату боргів із заробітної плати, не спинити».

А скептикам слід зрозуміти: якщо власник почав із найскладнішого — виконання соціальних зобов’язань, наступним кроком стане відновлення виробництва. Є надія, що «Океан» таки утримається на плаву.